Сьогодні, 8 квітня, Китай розблокував Вухань. Місто просиділо на карантині 76 днів.

І якщо йти китайським шляхом (а інших наша влада тупо не помічає), то ми розкарантинемося не раніше 27 травня.

Щоправда, якщо говорити мовою продавців вживаних автомобілів, є "невеличкі нюанси":

1) Китай не блокував усю країну – й економіка зазнала значно менших збитків, аніж за тотального обмеження. У відсотковому, зрозуміло, відношенні. Навіть китайці не можуть собі дозволити садити на карантин усю країну. А ми можемо. Ми тупо беремо собі китайський досвід і фанатично застосовуємо для всієї країни. Множимо на нуль нашу економіку.

Я вже чув думку про те, що, на відміну від інших країн, у нас карантин застосували вчасно. Вчасно – це коли бачиш усю шахову дошку, а не лише те, що твій ферзь під боєм. Це – точно не садити на карантин економіку, а потім канючити гроші та сподіватися на безкорисливу допомогу світу.

Читайте також: Безглузді заборони й жодного стимулу: влада вдалася до цілковитого самодурства

2) Невідомо, чи не відбудеться повторного спалаху в Китаї через зняття обмежень.

Причому невідомо й через сумнівну правдивість відомостей, які йдуть із КНР: не забуваймо, що інформаційний потік звідти контролює влада. Ми просто не матимемо об’єктивної інформації. І невідомо через нездатність сучасного світу, окремої країни й окремого міста чи села до повної ізоляції. А щоб зупинити вірус карантином – треба повна ізоляція. Без винятків. А це – неможливо.

В Україні немає обмежених зон ураження, а тому неможливо коронавірус локалізувати. Ми воюємо з епідемією тими ж методами, що і 100 років тому – ставимо на карантин. Але – визнаємо, що ми не змогли ізолюватися від світової пандемії. І так само – ізолювати вірус на конкретній території в нашій країні. Він уже серед нас. І вихід – це дотримуватися дистанції між людьми, а не між країнами чи територіями. Хворі не держави, не області, а люди. Встановлення обмежень на кордоні та, тим паче, між областями – уже не діятиме. Варто локалізувати лише найбільші зони ураження (у межах кварталу, села, міста, у крайньому разі – району).

3) Модифікований штам коронавірусу дійсно може повернутися з інших країн (сьогодні в Китаї закрили прикордонне місто Суйфіньхе, пославшись, що з Росії привезли вірус). І правду кажучи – неважливо, чи це був вірус, привезений із Росії, чи це китайська відмазка. Можна ж грати на цьому конфлікті. Якби влада в нас дійсно думала не лише про рейтинги, але й про долю держави. Та зараз не про те. А про те, що модифікований штам коронавірусу може повернутись у країну і знову спричинити повторну епідемію.

Читайте також: Попереду найголовніше випробування – на людяність

Немає жодного ефективного міжнародного досвіду у протидії коронавірусу. Є проміжний китайський позитив – але його дієвість ефективна винятково в умовах карантину. Що буде завтра – і чи не спалахне епідемія після зняття обмежень – поки що невідомо. Але ми б мали вибирати той шлях, який відповідав би нашим можливостям. А не фанатично щось копіювати.

Але нас – нових уйгурів – це вже не має лякати. Бо до 27 травня нас посадять під такий контроль, що лякатися буде заборонено. Треба щиро радіти й не звертати уваги на "дрібні" економічні провали влади. Боюся, що скоро й за публічну критику теж буде штраф. Бо суспільству завжди треба чіткі (зауважу, що це не синонім правильним) відповіді. Що робити (вам же сказали носити маски й не виходити на вулицю). І хто винен (хай це будуть ті, хто критикував владу – типу інформаційні диверсанти).

Тому питання не в тому, коли закінчиться карантин, а в тому, а що на вашу думку є завершенням карантину. Чи ви гадаєте, що обмеження, які дуже зручні владі для контролю над громадянами, будуть зняті?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube