Коли головною позитивною новиною про динаміку цін на нафтових ринках стають повідомлення про те, що ця ціна знову піднялася вище нуля, слід визнати, що ми опинилися в цілкомновому економічному просторі й у цілком нових політичних реаліях, пише для "Еспресо" Віталій Портников

України це стосується насамперед просто тому, що вона – сусідка Росії. І Росія до того ж окуповує частину її території, дестабілізує ситуацію в нашій країні, підтримує проросійських політиків і сприяє популістам і авантюристам.

Для Росії зниження нафтових цін не може не виявитися фатальним. Розмови про те, що ця країна успішно переживе енергетичну кризу завдяки резервам, не витримують ніякої критики. Це – не енергетична криза. Це – глобальна економічна криза. 

Радянський Союз, між іншим, загинув завдяки саме енергетичній кризі. Якби не планова економіка й не дефективна ідеологія, якби не імперська структура, він міг би й вижити.

Читайте також: Портников: У Путіна все пішло не так, і неприємності почалися з України

Вижити під час глобальної економічної кризи країні, весь добробут якої побудовано винятково на нафті й газі, буде ще важче. Зараз почнеться справжня боротьба за виживання. Виживуть найсильніші. Росія до них не має стосунку. Вже цінова війна останніх тижнів була війною за витіснення Росії з умирущого нафтового ринку. А зараз вже й ринку жодного немає.

Зрозуміло, що проблеми будуть не тільки в росіян. Проблеми будуть і в американських нафтовиків – ось тільки видобуток нафти не є визначальним фактором для економіки США. Проблеми будуть й у монархій Перської затоки – ось тільки собівартість нафти там нижча, а ресурсів більше. А ось Росія...

Коли сенатор Джон Маккейн назвав Росію "бензоколонкою, яка намагається вдавати країну", багато хто вважав це просто красивим порівнянням. Але це так і є, ми ще переконаємося у справедливості сенаторових слів. Крах путінської Росії – це питання часу. Зрозуміло, що це не відбудеться за кілька днів, місяців, може, навіть років – хоча хто знає. Але тепер можна з упевненістю сказати, що це станеться.

Що відбуватиметься з нами? Забереться Росія із Криму й Донбасу, як швидко припинить війну – ось перше питання, на яке захочуть отримати відповідь читачі. Відповім чесно: Кремль триматиметься за окуповані території стільки, скільки в нього вистачить сил. Й у нас, й у Грузії, й у Молдові. Однак почнуть відбуватися зовсім інші, насправді куди значущіші для майбутнього нашої країни події.

У Росії почнуть економити на "доброзичливцях". На пропаганді. На політичних повіях. Ми з подивом побачимо, як почнуть зникати проросійські партії, проросійські телевізійні канали, проросійські пропагандисти із соціальних мереж. Як у багатьох любителів "русского мира" різко почне остигати любов до Росії – тому що за неї перестануть виплачувати гонорари.

Читайте також: Роби як Путін: Зеленський бере майданівців у заручники

Так мешканці західних країн в 1980–1990 роки минулого сторіччя із подивом спостерігали за зникненням міжнародного комуністичного руху разом із його активістами, газетами, демонстраціями на захист миру. Ще вчора комуністи претендували на владу навіть у таких країнах, як Франція чи Італія, а сьогодні вони спішно розпродавали майно й оголошували себе демократами. А все тому, що в міжнародного відділу ЦК КПРС закінчився бюджет. Потрібно лише припинити платити.

До речі, західних політиків-популістів на російському утриманні – лівих і правих – це зараз теж стосується. Багато з них зникне, ніби їх і не було ніколи. Але повернімося в Україну. В Україні ми вже живемо серед живих мерців. Діяльність більшості наших гравців – від олігархів до депутатів – які будували свою кар'єру на примиренні із Кремлем – втратила будь-який сенс. У цьому акваріумі вони не зловлять більше жодної рибки. Навіть мрія менеджерів "95 кварталу" щодо продажу чудових серіалів у Росію не має ніякого значення. Більше їм не вдасться продати жодний твір мистецтва – не заплатять.

Гроші тепер можна буде знайти – ні, не знайти, а заробити або позичити – тільки на Заході. І, звичайно, в нашій країні – якщо грамотно вибудувати її економіку в період економічної пандемії.

Саме тому я й кажу про живих мерців. Набагато раніше, ніж ви думаєте, у нашій країні буде інша влада й інші суспільні настрої. Набагато швидше всі, хто зможе, перекваліфіковуються на патріотів. Набагато простіше, ніж здається, втратять у вазі наші олігархи. Україні легше буде стати Україною – і тільки так ми подолаємо епоху тотальної бідності, що почалася цими днями.

А те, що ми спостерігаємо сьогодні – й у нашій владі, й у Кремлі – це судоми минулого. Це агонія. До майбутнього все це ніякого стоснку не має.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube