Чому українські державні підприємства не купують локальну – українську продукцію? Є дві відповіді, які надають політики на телебаченні. Перша, ProZorro – погана система й не дозволяє враховувати локалізацію. Друга, українська продукція неякісна та дорога.

І те, й інше – не головна проблема. Дійсно, навіть сьогодні ProZorro дозволяє виписати умови тендеру під українську продукцію. Можна чіткіше прописати преференції для локалізації, але це технічна, а не політична чи навіть економічна проблема. Так само й із критикою української продукції. Не вся продукція неякісна. Є й гарна продукція. Більше того, там, де продукція неякісна, держава чи приватний бізнес можуть зробити інвестиції та покращити її якість. Тому це теж відносна технічна, а не політична проблема. Але ні того, ні іншого не відбувається. Сварки про "Купуй українське" ведуть роками, а змін ніяких не відбувається.

Читайте також: Зеленський і Ко створили живильне середовище для корупції – Портников

На моє переконання, проблема зовсім в іншому. У бюджетному процесі. У "Купуй українське" мова ж іде не про туалетний папір, а, наприклад, про локомотиви. Так ось "Укрзалізниця" не купує локомотивів. Ні через ProZorro, ніяк узагалі. У неї на це немає грошей. Бо всі прибутки держава витискає в бюджет, платити пенсії та зарплати. І тоді УЗ, якщо хоче щось таке купити, має ідти до міжнародних кредиторів. І ті видають кредит. А вже при кредиті – умови купувати іноземні локомотиви. І купують їх не через ProZorro. Бо ці угоди поза ProZorro .

Бачите? Проблема не в ProZorro, бо там узагалі локомотивів не купують. І навіть якщо зробити вимоги жорсткої локалізації у ProZorro, то все одно локомотивів українських там не куплять. Бо бюджет не виділяє під них гроші. Тобто проблема в бюджетному процесі. У тому, що ми витягаємо всі живі гроші з держпідприємств. А коли їм потрібно щось купити, то вони змушені це робити за рахунок іноземних кредитів на відповідних умовах.

Таким чином є підміна понять. Проблема з відсутністю підтримки українських галузей через держзакупівлі полягає в бюджетному процесі. Що ми всі гроші держпідприємств проїдаємо й не даємо їм розвиватися. Тількі через іноземні кредити. Тому й умови закупівель відповідні.

Читайте також: Жоден із потрібних нам базових ринків не працює належним чином – ексміністр

Й останнє – ProZorro не про локалізацію чи навіть конкуренцію, чи навіть боротьбу з корупцією. Ні. ProZorro – це про прозорість. Можна написати тендер під конкретну компанію та купити утридорога якийсь товар. Через ProZorro. Але це буде прозоро відомо всьому суспільству. І тут потрібно працювати правоохороним органам і саджати в тюрми тих керівників держпідприємств, які завдають державі збитків через ProZorro. ProZorro не дозволяє знищити корупцію, але дозволяє показати всім прозоро, що, хто й де краде в держави. І ті, хто проти ProZorro – вони проти прозорості. Вони не за українського виробника, а за українського корупціонера. А це не одне й те ж.

Підсумую – проблема з держзакупівлями є і велика. Але вона складається з: 1) неефективної роботи правоохороних органів щодо крадіжок через ProZorro і 2) проблем із державним бюджетним процесом, який викачує гроші з держпідприємств і не дає їм розвиватись.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube