Халіфа Хафтар

У Лівії війська Уряду національної згоди Фаїза Сараджа за могутньої підтримки турецької авіації, безпілотників і спецназу здобувають перемогу за перемогою над Лівійською національною армією фельдмаршала Халіфи Хафтара, якого підтримують Єгипет, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія та Росія. На боці ж УНЗ, окрім Туреччини, виступає Катар, який багато в чому фінансує турецьку інтервенцію в Лівії. Джерела, близькі до російської влади й до уряду сирійського президента Башара Асада, періодично поширюють інформацію про те, що Туреччина нібито перекидає до Лівії бійців сирійської опозиції для того, щоб вони билися на боці уряду Сараджа. Однак такий розвиток подій уявляється вкрай малоймовірним, оскільки в сирійських опозиціонерів немає якихось значущих мотивів битися в Лівії за будь-яку зі сторін конфлікту. Тому ймовірніше, що йдеться все-таки про турецький спецназ, наявність якого в Лівії під ім'ям "радників" раніше визнавав Ердоган.

Противники Хафтара захопили стратегічно важливу авіабазу Аль-Ватія за 140 км на північний захід від Тріполі й за 25 км від кордону з Тунісом. Її гарнізон не витримав постійних турецьких бомбардувань і відступив без бою. Через тунісько-лівійський кордон іде основний потік озброєнь і бойової техніки армії УНЗ, і, володіючи Аль-Ватією, Хафтар сподівався перерізати цей канал постачання своїх супротивників. Як трофеї військам уряду Сараджа дістався російський "Панцир-С1", який урочисто провезли вулицями Тріполі. Очевидно, після цього успіху противників ЛНА загроза захоплення Тріполі військами Хафтара на сучасному етапі громадянської війни в Лівії остаточно минула. Армія фельдмаршала втратила можливість контролювати великі, хоча й пустельні райони західної та центральної Лівії. Тепер Хафтарові буде дуже важко постачати свої війська, що взяли в облогу Тріполі, яким незабаром доведеться відступити на схід, тим паче, що вони втратили підтримку з повітря.

Читайте також: Міф про непереможність Росії розвіяли її гібридні операції – від Грузії та України до Сирії та Лівії

Щодо захоплення Аль-Ватії Сарадж заявив: "Сьогоднішня перемога не знаменує собою закінчення війни. Радше вона наближає нас до великого дня перемоги, до звільнення всіх міст і регіонів і знищення проєкту панування Хафтара". Отже, очільник УНЗ заявляє про свої претензії на контроль над усією територією країни. Але це не так просто зробити. Можна не сумніватися, що силам УНЗ за турецької підтримки незабаром вдасться поставити під свій контроль всю Тріполітанію. Однак Хафтар спирається переважно на підтримку племен Кіренаїки, й у армії УНЗ, вельми різнорідної за своїм складом, навряд чи вистачить сил для окупації цієї території, населення якої налаштоване вороже щодо уряду Сараджа. Туреччина ж тим паче не піде на окупацію будь-яких лівійських територій для затвердження там влади УНЗ. У кожному разі останні події в Лівії наочно демонструють те, про що мені вже доводилося писати: Хафтар – полководець ніякий, і тим паче йому не під силу боротися проти турків. Найімовірніше Сарадж і Туреччина зараз прагнуть прибрати непримиренного Хафтара, який проголосив себе одноосібним правителем Лівії, із політичної сцени, щоб потім постаратися домовитися із владою Кіренаїки про створення якогось єдиного уряду. Не виключено, що усунути Хафтара їм удасться: якщо полководець програє вирішальні битви, його армія може від нього відвернутися.

За оцінкою експертів ООН, лави бійців армії Хафтара за останні місяці поповнили від 800 до 1200 найманців російської приватної військової компанії (ПВК) Вагнера. Слід сказати, наскільки точна ця оцінка. На мою думку, вона радше завищує, ніж занижує число росіян, які воюють на Хафтаровім боці. Крім того, зараз не можна з упевненістю сказати, чи дійсно в ЛНА борються вагнерівці або насправді під них маскуються солдати й офіцери регулярної російської армії. Якщо правда останнє, то російських військових у Лівії має бути значно менше, ніж 800 осіб. Саме ж існування ПВК Вагнера в колишньому вигляді зараз викликає великі сумніви після розгрому вагнерівців американцями в Сирії та зникнення їхнього головного неофіційного спонсора – "кремлівського кухаря" Євгена Пригожина. І взагалі, в суворі часи пандемії Covid-19 й економічної кризи Росія, як видається, насамперед відмовлятиметься від своїх зобов'язань і клієнтів у Лівії як найменш значущій для себе країні порівняно із Сирією та Україною.

Читайте також: Роспропаганда намагається фейками втягнути Україну в лівійський конфлікт

Але поки що Москва намагається продемонструвати, що вона продовжує підтримувати Хафтара, сподіваючись таким чином виторгувати в Анкари якийсь прийнятний для себе компроміс щодо Лівії. Після невдач ЛНА Росія закликала до негайного перемир'я в Лівії. Туреччина цей заклик формально підтримала, але в Анкарі явно згодні на перемир'я тільки на своїх умовах, що включають щонайменше евакуацію військ Хафтара із Тріполітанії. Поки ж фельдмаршал оголосив, що найближчим часом проведе велику повітряну операцію проти своїх супротивників, щоб узяти реванш за Аль-Ватію. І ніби на підтвердження його слів не менше восьми російських військових літаків прибули до Лівії з військової бази Хмеймім у Сирії – два Су-24 і шестеро МіГ-29, причому супроводжували їх нібито два Су-35. Проросійські ЗМІ відразу ж висунули версію, що ці літаки продали Хафтарові Об'єднані Арабські Емірати, так само, як і російський ЗРК "Панцир", а базц Хмеймім використовували тільки як транзитний пункт. Пілотують же ці літаки нібито найманці з пострадянських країн, на зразок Азербайджану або Білорусії.

Але насправді важко сумніватися в тому, що це російські літаки зі складу російського угруповання в Сирії з російськими ж пілотами. Однак здається абсолютно неймовірним, щоб Москва ризикнула вступити у пряме збройне протистояння з турецькою авіацією в небі над Лівією, проти якої в російського угруповання немає шансів на успіх. Радше відправка літаків до Лівії – це певний спосіб тиску на Туреччину, щоби домогтися від неї поступок із лівійського питання. Однак навряд чи цей шантаж принесе якісь плоди, тим паче в умовах, коли російські можливості до подібних військових авантюр значно скоротилися через пандемію.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube