Який поріг інвестицій і період окупності для умовного Ілона Маска в Україні?

50 років тому українські підприємства виконували замовлення для військових цілей. А зараз глобально завдання і місія космічної галузі змінилися. Вони стали більш комерційні та науково-спрямовані. Супутники купують сільськогосподарські концерни, щоб стежити за грунтами, сівозміною і врожайністю. Телекомунікаційні корпорації стратегічно планують покупку супутників на 3−5 років вперед. Для всіх цих комерційних цілей не особливо потрібні супутники і обладнання національного виробництва.

Навіщо космосу приватні інвестори

З приходом приватного капіталу в космічну галузь саме виробництво змінилося. Воно стало більш технологічним: знизилася вартість виробництва самої ракети, супутника та їх складових. Наприклад, найдешевший супутник коштує близько 500 тис. євро. Він невеликий і у нього вузький спектр завдань.

Крім того, стали виробляти ракетні двигуни, які економно споживають паливо. Все це зробило зокрема й сам запуск ракет-носіїв дешевше.

Вартість виходу в космос завжди рахують за такою формулою: скільки коштує запустити 1 кг корисного вантажу на орбіту. Цей показник є актуальним для всіх гравців космічної галузі, зокрема й Ілона Маска. Так ось вартість запуску одного кілограма корисного вантажу в космос радикально знизилася за останні роки.

Наприклад, в компанії SpaceX вартість виведення на орбіту 1 кг корисного вантажу — близько $12 тис. І це в 2 рази дешевше, ніж Америка і Росія відправляли вантажі 10 років тому.

Слід зазначити, що ціна підйому за 1 кг корисного вантажу — це індикативний показник, який часто використовується маркетологами для переконання замовників у конкурентності ракети-носія. Зазвичай же замовники оплачують всю ціну пуску, навіть якщо не була використана повністю вся вантажопідйомність ракети-носія. І в цьому питанні все залежить від гнучкості і цінової політики оператора, який надає пускові послуги і призначає ціну. Середня вартість запуску ракети-носія — $60 — $80 млн. Супутника — $2 — $3 млн.

Читайте також: Марсианские миссии: почему сегодня рано, а завтра поздно? – Forbesм

З позиції цієї ж вартості виведення тонни корисного вантажу на орбіту, створення космодрому в Україні — економічно невигідно. Наша широта не дозволяє здешевити процес запуску — чим далі від екватора, тим більше сила тяжіння. Відповідно, дорожче запустити ракету-носій. Та й потім, у нас немає інфраструктури для створення космодрому.

Так, очевидно, що приватний капітал може, а на заході вже робить, космос більш високотехнологічним за рахунок постійного впровадження інновацій. Просто для прикладу: раніше близько 20 осіб могло працювати над створенням однієї якоїсь деталі для ракетного двигуна протягом 3−4 місяців. А зараз за допомогою 3D-принтера, який коштує близько 600 тис євро, за 1 тиждень можна зробити цю ж деталь силами 2 операторів.

Не потрібно забувати також, що приватні інвестори завжди привертають в команду компетентних менеджерів і скрупульозно рахують всі витрати виробництва. Залишаючи тільки ті напряки, які приносять прибуток бізнесу.

Що зроблено для запуску приватного капіталу в космос

У минулому році Верховна Рада прийняла, закон 1071 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання космічної діяльності».

Він, по суті, скасовує державне ліцензування на ведення космічної діяльності та обов’язкове одержання дозволів в ДКА на переговори з іноземними компаніями. Замість обов’язкової реєстрації вводиться облік укладених договорів. Але ось момент з урахуванням зовнішніх контрактів і хто відповідальний за це, так і не врегульовано.

Найдешевший супутник коштує близько 500 тис. євро. Він невеликий і у нього вузький спектр завдань

Для контролю над експортом існують міжнародні домовленості в космічній сфері, зокрема, договір про режим контролю за ракетними технологіями, учасницею якого є і Україна. Він обмежує передачу ракетної техніки, а також технології її створення державам, які не є членами цього договору. Крім того, контроль за експортом товарів і технологій «подвійного застосування» регламентується Вассенаарськими домовленостями. Якщо ці міжнародні договори порушуються, тобто приватний інвестор укладає угоду, з ким цього робити не можна, то державний департамент США може ввести санкції проти порушника.

Як би там не було, але на законодавчому рівні новий закон дозволяє приватному бізнесу займатися розробленням, випробуваннями і запуском ракет-носіїв, супутників. А також керувати космічними апаратами на навколоземній орбіті або в космічному просторі і повертати їх на Землю.

На мій погляд, найоптимальніший варіант партнерства з державними космічними компаніями — це створення спільного підприємства під конкретне виробництво: будь-то двигунів, комплектуючих для нього або частин ракет-носіїв.

Зайти в державне підприємство, як стратегічний інвестор, можливо на умовах корпоративного управління, коли умовно 51% акцій і вирішальне слово за державою. Оскільки є замовлення для військової сфери. І тут питання державної таємниці.

Після набуття чинності законом, який, по суті, відкрив космос для приватних інвесторів, ринок потроху починає пожвавлюватися. Наприклад, приватна компанія Firefly Aerospace працює в партнерстві з Південмашем. Вони уклали договір на $15 млн на постачання від Південмашу двигунів для ракет носіїв.

Як зацікавити інвестора зайти в космос

Стратегічних інвесторів космічної галузі не особливо хвилюють якісь податкові пільги. Вони почнуть більш спокійно інвестувати гроші в українські космічні компанії, розуміючи, що внутрішній ринок досить сильний. Тобто, держава замовляє супутники і ракети для своїх цілей: як комерційних, так і військових.

Для прикладу, за 2019 у портфелі замовлень КБ «Південне», державні становили до 20%. Решта — замовлення з міжнародного ринку. За великим рахунком, інвестор буде спокійно вкладати в галузь, якщо хоча б 30% у портфелі підприємств будуть держзамовлення.

За різними аналітичними даними, космічна програма України повинна отримувати від держави не менше 5 млрд грн на рік. За останньою інформацією, близько 7 космічних підприємств, які підпорядковуються космічному агентству, є конкурентоспроможними і можуть виробляти продукцію на світовий ринок. Всі решта — збиткові або на стадії ліквідації. На орбіті немає наших супутників і ми змушені купувати інформацію у інших країн.

Потрібно розуміти, що якщо вже ми відкрили космос для приватного інвестора, то повинні створювати сприятливий бізнес-клімат зокрема й для стартапів, які готові брати участь у космічних проєктах невеликими інвестиціями — близько $50−100 тис.

Як варіант, можна для них пропонувати пільгові умови, які роблять зазвичай в індустріальних парках: податкові пільги, наприклад, знижений єдиного соціального внеску з 22% до 10−12%. Це дозволить залучати в галузь команду висококласних фахівців. Адже інженерів космічної галузі не так багато зараз залишилося на ринку. Наприклад, на Південмаші працює сьогодні близько 5 500 осіб і на КБ «Південне» приблизно стільки ж.

Ще один з варіантів податкових пільг для космічних підприємств — скасування на 5 років податку на прибуток і імпортних мит і ПДВ на ввезене обладнання.

Читайте також: NASA исследует астероид стоимостью в квинтиллионы долларов

Не варто також забувати, що приватний інвестор, заходячи в космічну галузь, модернізує виробництво. І найчастіше левова частка інвестицій йде на закупівлю нового високотехнологічного обладнання і його ввезення в країну. Так, наприклад, ті ж 3-D принтери коштують близько 500 тис. євро. І ще потрібно заплатити близько 100 тис. євро ПДВ за їх ввезення в Україну. Тому скасування ПДВ на ввезення могло б стати також хорошим стимулом для активізації приватних інвесторів.

NASA в Дніпропетровській області

Говорячи про стратегію розвитку галузі, обговорювався план саме на Дніпропетровщині створити аерокосмічний концерт за аналогією з NASA. Про це ми говорили в березні цього року під час виїзного засідання в Дніпрі Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку. По суті, в цей концерн повинні ввійти підприємства космічної та авіаційної промисловості. І звичайно ж, повинна бути змінена система корпоративного управління і стандартів роботи таких підприємств.

Зараз система підпорядкування директора держпідприємства багаторівнева. Через це з точки зору менеджменту система не дуже гнучка: космічні підприємства підпорядковуються державному космічному агентству, а воно вже Мінекономіки, те в свою чергу Кабміну. Авіаконцерни частково підпорядковуються Укроборонпрому.

Об'єднання ж всієї космічної та авіаційної промисловості змінить систему корпоративного управління і дозволить вийти на прибуткові стратегічні проєкти. І це значно прискорить сам процес прийняття рішень в реалізації експортних проектів, що вкрай важливо зокрема й для приватного інвестора.

Інвестор буде спокійно вкладати в галузь, якщо хоча б 30% у портфелі підприємств будуть держзамовлення

Поріг входу в космос і період окупності

У цю галузь приходять, як правило, стратегічні інвестори, які всерйоз і надовго мають намір заробляти в космосі. Наймінімальніший поріг входу для приватного інвестора в цю галузь — близько $20-$30 млн. Потрібно розуміти, що інвестору куди важливіші терміни повернення на вкладені інвестиції. Космічні проєкти довгострокові і дорогі. Відповідно, і планування продажів тут довгострокове. Цикл виробництва одного супутника або ракетного двигуна від 6 до 24 місяців. Тож період окупності середнього заводу з виробництва якихось агрегатів або частин двигунів ракет-носіїв — приблизно 5−7 років. Насправді це досить швидка окупність за європейськими мірками. Не потрібно забувати, що рентабельність самого продукту досить висока. В середньому, на один вкладений долар припадає близько $5−6 прибутку.

Має сенс говорити про успішні спільні проекти з іноземними бізнесами, якщо на другий рік роботи інвестор зможе забезпечити тому ж Південмашу $30- $40 млн додаткових продажів. Це не такі великі суми для космосу — якщо грубо, це вартість виробництва 4 великих двигунів для ракет.

Якщо говорити про ті ж Південмаш і КБ Південне, то створюючи спільне підприємство з такими «динозаврами» космічної галузі, інвестор може отримати повний цикл виробництва ракет-носіїв. І тут вже поріг входу в повноцінне виробництво закінченого циклу може починатися від $50−100 млн, щоб бути конкурентними з іншими країнами, такими як Китай і Корея.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube