Україна офіційно відмовилася визнавати Лукашенка президентом Білорусі. Формулювання, місце висловлення позиції (твіттер міністра) викликали тоді багато запитань, хоча, загалом, ситуація не викликає особливих двозначностей. Вперше за всі ці численні "переобрання" ми не визнали Лукашенка президентом, пише у своєму блозі політолог Петро Олещук, інформує UAINFO.org.

При цьому, не даремно міністр намагався у своєму тексті розмежувати ставлення до Білорусі та Лукашенка. Знову ж таки, ні для кого не є секретом, що офіційна пропаганда режима Лукашенка перетворила Україну на "опудало", постійно намагаючись налякати власних громадян "Майданом" та тим, що "буде як в Україні".

Власне, самі білоруські протестувальники теж не дуже люблять, коли їх протести порівнюють з українським Майданом. І справа тут не лише в силі російської пропаганди. Перші роки після Майдану Україна так і не продемонструвала чогось, що могло б стати для інших держав "позитивним образом". І проблема не лише у війні, а у збереженні того ладу, який існував в Україні і до Майдану, і який, очевидно, і породив усю ту ненависть до правлячої еліти "усієї загалом".

Читайте також: Портников назвав головну проблему білоруської опозиції

Тому направляти нам свої поради білорусам треба обрежно.

Хоча уже абсолютно очевидно, що, як би неоднозначно не сприймала "білоруська опозиція" Україну, і як би у нас не сприймали "білоруську опозицію", але протестний рух в Білорусі об'єктивно вигідний Україні. Він відволікає російські ресурси (як силові, так і інформаційні, та й матеріальні) на "новий фронт".

Циркова "інаугурація" Лукашенка зробила неможливим взаємодію його будь з ким, окрім Росії. Тепер він править лише як очільник російського протекторату і доти, доки цього забажає Путін.

Читайте також: Больові точки режиму: як здолати Лукашенка

З точки зору Росії, логічно було б замінити Лукашенка з часом. Щоправда, це означає необхідність проведення виборів і не дуже добрий прецедент "змінності влади". Хоча, можна вигадати якусь чергову "парламентарну республіку" і непрямі вибори.

Загалом, ситуація заморожується у невизначеному стані. Повалити Лукашенка не можуть. Мирний протест виявився неефективним за умов, коли держава перебуває під фактичним контролем потужного зовнішнього гравця. Відповідно, на місце звільнених місцевих силовиків можна прислати іноземних, а місцевих журналістів швидко заміщають російські пропагандисти. Сам Лукашенко перетворюється на маріонетку, яка нічого сама зробити не може і живе лише "царською милістю". Досить вишукана помста з боку Путіна. Але навряд чи в Росії саме так уявляли анексію Білорусі...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube