Щодо безглуздості кожного із запитань, які запропонував президент країни Володимир Зеленський для проведення його "недореферендуму", сказано чимало. Ми, звичайно ж, маємо справу із примітивною політичною технологією, єдина маніпулятивна мета якої – якимось чином збільшити рейтинг партії Зеленського, якої не існує, на місцевих виборах і полегшити олігархії доступ до фінансових потоків іще й на рівні регіонів, міст і сіл. Але навіщо при цьому Зеленському Будапештський меморандум?

Про це для "Еспресо" пише Віталій Портников, повідомляє UAINFO.org.

А тому, що імітація політичної активності президентом і його найближчим оточенням триває.  Для Зеленського вже стало очевидним, що Мінський процес не працює. І річ не в тому, що Володимир Путін утратив до процесу переговорів у Мінську інтерес. Він ніколи цього інтересу не мав. Путін утратив будь-який інтерес до Зеленського – після того, як зрозумів, що новий український президент не збирається перед ним капітулювати. Путіна цікавить Медведчук.  Зеленський для Кремля – тимчасове явище, людина, владу якої потрібно послаблювати, а країну – дестабілізувати.  Виявилося, що просто перестати стріляти – мало.

Читайте також: Питання уповільненої дії: п'ять причин не відповідати Зеленському

Але Зеленському потрібно імітувати готовність продовжувати пошук миру. Адже кожен новий день його перебування при владі для олігархічних кланів – це час бенкету під час чуми, даруйте, під час коронавірусу.

І тоді з'являється ідея Будапештського меморандуму. Нехай українці її підтримають, і ми звернемося до гарантів нашої безпеки.

Непогодженість тільки в тому, що серед цих гарантів – Російська Федерація. У Кремля своя інтерпретація Будапештського меморандуму. Там переконують, що країни-гарантки зобов'язалися не захищати нашу країну, а не застосовувати проти неї ядерної зброї. Тобто Росія порушить меморандум тільки тоді, коли скине атомну бомбу на Київ – й ані днем ​​раніше.

Читайте також: Письменник: Питати має не Зеленський, а ми – у нього

Але навіть якщо інші країни дотримуються тексту й духу меморандуму, а не його російської інтерпретації – немає ніякого розуміння того, як документ може спрацювати, якщо його порушує один цз гарантів безпеки України.  І при цьому якщо цей гарант безпеки – ядерна держава. Від часу появи ядерних держав ні в кого немає відповіді на питання, як їм з'ясовувати стосунки між собою, навіть якщо вони порушують свої зобов'язання. Але є одне чітке розуміння, з яким доведеться рахуватися навіть нам: ядерні держави не можуть воювати між собою, тому що це призведе до зникнення планети. Всієї планети, включно з Україною. А якщо з'ясовуватимуть стосунки через Україну – України насамперед.  Спочатку зникнемо ми, а потім вже вся решта. Втім українцям це вже буде не дуже важливім. Вони цього не побачать.

І за всієї гіпертрофованості цього пояснення факт залишається фактом: інші країни-гарантки не підуть на відкритий конфлікт із Москвою. Санкції проти Росії вони вже й так запровадили. Для того, щоби посилювати ці санкції, ніякий меморандум не потрібен. Тим ппче, що його обговорення тільки продемонструє безсилля інших гарантів – кому таке сподобається?

Чому ж наші політики – Зеленський тут не перший – постійно експлуатують тему меморандуму?  А тому що це набагато простіше, ніж сказати українцям правду – попереду в нас десятиліття запеклого протистояння із Кремлем. Це, зрозуміло, в тому разі, якщо ми хочемо вижити як держава, а не перетворитися на черговий федеральний округ – навіть якщо правителям цього округу буде легко реалізовувати низькопробні серіали для перегляду в московських чи петербурзьких кінотеатрах.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube