У мене враження, що в нас на очах відбувається якийсь серйозний моральний зсув у суспільстві. Конкретніше - зсувається розуміння того, що таке легітимна етична норма

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Олексій Панич, повідомляє UAINFO.org.

Крали та брехали завжди, це факт. Але не пам'ятаю, щоби крадіжку та брехню колись відкрито легалізували як норму – те, чого ніхто не соромиться навіть на позір, "для годиться".

Читайте також: "Вітаємо їхню професійну діяльність". Арестович гадає, що медведчуківські канали "не вороги" і "працюють за законом"

Плагіатора призначають міністром – "ну то й що?". Майже нікому не соромно. "Ну вкрав і вкрав, усі так роблять". У тім-то і трагедія, що насправді не всі; але тим, хто так не робить, тепер відмовлено навіть у втішному відчутті своєї бодай номінально визнаної суспільством "нормальності".

Або ось приклад, який описала Катерина Коберник: Арестович на самому початку інтерв'ю з ним каже – "відкрито визнаю, що я аферист і брехун, а тепер питайте, що вас цікавить".

З одного боку, це ніби моральний крок вперед: людина принаймні не лицемірить, а щиро визнає, що брехала, бреше та брехатиме далі. (Як Шарапов із Груздевим: "Вы же не верите ни одному моему слову!" – "Правильно, и вы не верьте!").

З іншого боку, комунікація при цьому повністю втрачає сенс, оскільки брехнею може виявитися будь-що.

Читайте також: Зеленський щодня нищить нашу державу – Портников

Проблема в тому, що така настанова, продукуючи водночас тотальну недовіру (до правдивості кожного) і тотальну байдужість (до припустимої аморальності кожного), не просто розмиває соціальний капітал, а фактично множить його на нуль.

Бо суспільство без бодай якоїсь взаємної довіри між його членами існувати не може, це аксіома. Тепер же ми потрапляємо в ситуацію, коли ми такої довіри не тільки не маємо, а вже навіть і не прагнемо як норми.

Хіба не це якраз і називають failed state?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube