Тут, як мінімум, одне ключове питання, що його офіційно порушує Анкара – це курди

Туреччина не вперше намагається застосувати вето проти вступу тієї чи іншої країни. Попереднього разу турки застосовували вето проти Греції у 1977 році. Греція подала заявку на вступ до НАТО. Туреччина тоді заблокувала цей процес. Ситуація змінилася лише у 1980 році, коли в Туреччині стався військовий переворот і новий лідер Туреччини домовився з греками. Турки стверджують, що їх тоді обманули і ті зобов’язання, що мали бути виконані у відповідь на готовність турків визнати Грецію членом НАТО не були виконані. Ось чому Ердоган в цьому контексті говорить, що Туреччина не буде наступати вдруге на ті самі граблі, йдеться у блозі директора Центру близькосхідних досліджень Ігора Семиволоса на НВ, інформує UAINFO.org.

Тут, як мінімум, ключове питання, що його офіційно порушує Анкара — це курди. І у Фінляндії, і в Швеції активно діють курдські спільноти, в тому числі, спільноти, які належать до забороненої в Туреччині як терористична Курдської робітничої партії. Взагалі, історія відносин Ердогана з курдським націоналізмом теж має свої перипетії. Якщо на початковому етапі правління Ердогана, коли він демонстрував себе як демократ, вони намагалися вирішити питання з курдами через релігійну спільність. Але не вийшло. Курдський націоналізм виявився потужнішим. І турки вважають, що джерела підживлення цього націоналізму — в Європі, зокрема, в цих країнах. Це гроші, інформаційні потоки, ЗМІ, що там працюють. Ясна річ, що турки хочуть від цих країн офіційного визнання КРП терористичною організацією і здійснення репресивних кроків проти її членів.

Читайте також: "Скандинавське досьє": Туреччина підготувала вимоги щодо вступу Швеції та Фінляндії в НАТО

З точки зору шведського та фінського законодавства це питання складне. До речі, коли були переговори 1977 року, Туреччина хотіла обміняти вступ Греції до НАТО на Євросоюз. Як бачите, тоді це не вдалося. На цей раз Туреччина очевидно розуміє, що навряд чи вдасться обміняти одне на інше, але обмежується певним колом вимог. І серед них — зняття санкцій щодо купівлі російських С-400, продовження співпраці щодо літаків, ця співпраця із США була згорнута, ну і взагалі турки вимагають суттєве покращення відносин із США. Ердоган ще не сказав свого останнього слова — думаю, там Євросоюз також фігуруватиме.

Туреччина, без сумніву, торгується. Причому, дуже активно. Намагається зіграти в традиційну для турків гру. Тобто, обміняти щось на щось. А для Ердогана ця ситуація — подарунок, якщо турки, звісно, самі себе не перехитрують і не занадто заграватимуться. Це дозволить Ердогану сказати своєму народу, мовляв, через мою геніальність Туреччина посилила свої позиції. Якщо турки перетиснуть на Захід, виставлять вимоги, які будуть абсолютно неприйнятні, то на них чекає не дуже оптимістичний сценарій. Але побачимо. Турецька дипломатія в цілому ефективна, досконала і вони розуміють, де варто натиснути, а де — відступити.

Читайте також: Ердоган обіцяє блокувати членство Швеції і Фінляндії в НАТО, поки ті не видадуть "терористів"

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube