Брюхоногого молюска Chrysomallon squamiferum, що мешкає на дні Індійського океану біля чорних курців, іноді називають «залізним равликом». І цілком заслужено: його раковина справді складається з сульфіду заліза. «Харчується» броньований молюск й зовсім сірководнем, але для цього йому потрібні спеціальні бактерії. У новій роботі вчені дізналися, як влаштований цей симбіоз і звідки «залізний равлик» бере такі мікроорганізми.

Про результати дослідження йдеться у статті, яка вийшла в науковому журналі The ISME Journal, інформує UAINFO.org.

Чорні курці (точніше, гідротермальні джерела серединно-океанічних хребтів) – схожі на труби виходи дуже гарячої та насиченої мінералами води, які під величезним тиском пробиваються крізь дно океанів. Зазвичай вони знаходяться у рифтових зонах — місці контакту океанічних плит земної кори. Ці подоби "гейзерів на дні океану" стали домом для незвичайних істот, що живуть у повній темряві та не залежать від енергії сонця.

Серед своєрідних мешканців чорних курців в Індійському океані — Chrysomallon squamiferum, також відомий як «залізний» або «вулканічний равлик». Досить великий у порівнянні з найближчими родичами (до 4,5 сантиметра) черевоногий молюск виглядає закутим у броню: у нього товста, нерідко чорна звивиста раковина, а його ногу (частина тіла, що виступає назовні) покривають тверді вирости-склерити. І «листова броня» раковини, і «кольчуга»-склерити містять мінерал пірит, тобто сульфід заліза — на Землі немає іншої тварини, яка б використовувала цей метал у своєму скелеті.

Як і багато жителів чорних курців (скажімо, кільчасті черви погонофори), «бронеравлик» існує за рахунок ендосимбіотичних бактерій, що живуть усередині його тіла. Chrysomallon містить співмешканців у спеціальній залозі, розташованій в області стравоходу. Ці мікроби здатні здійснювати хімічні реакції, що дозволяють вилучати енергію із сірководню — цим газом насичена вода поблизу курців. Вчені зрозуміли це одразу, як тільки витягли перших тварин на поверхню, — за інтенсивним запахом.

Донедавна цей симбіоз, тобто взаємовигідне співжиття бактерій і молюсків, було мало вивчено. Вчених цікавило, як Chrysomallon squamiferum набуває свої особливі бактерії та наскільки генетично близькі між собою різні равлики та їхні бактерії-помічники в межах однієї популяції та з різних частин Індійського океану.

Читайте також: Вухо людини розвинулося з риб'ячих зябер: вчені знайшли перший анатомічний доказ

Для цього довелося чимало попрацювати: витягти тварин з різних ділянок морського дна, що віддалялися один від одного на сотні та тисячі кілометрів, до того ж з глибини у два з половиною кілометри та більше. Молюсків одразу заморожували до температури мінус 80 градусів, фіксували спеціальними розчинами та підіймали на поверхню, де препарували та проводили генетичний аналіз.

Подібні популяції тварин сильно ізольовані одна від одної та рідко обмінюються генами. Але, як не дивно, молюски в межах одного місцеперебування все ж таки помітно відрізняються один від одного. Цього не можна сказати про їхні бактерії-ендосимбіони, які генетично досить близькі.

Читайте також: В Африке нашли гигантскую сову, которую не видели 150 лет

Однак головним питанням для біологів було те, як Chrysomallon squamiferum набуває симбіонтів. Їхнім джерелом можуть бути батьки, що передають бактерій своїм нащадкам через яйця (цей черевоногий молюск, подібно до багатьох інших, — гермафродит), або довкілля, тобто води чорних курців.

Біологи прийшли до висновку, що Chrysomallon squamiferum поєднує обидва способи «заразитися» необхідними йому мікробами. Це дозволяє отримувати бактерій, які, з одного боку, добре адаптовані до умов даної гідротерми, а з іншого - підходять молюску та забезпечать його всім необхідним. Мікроби, своєю чергою, отримують стабільне та безпечне, мало того – броньоване житло, де можуть спокійно каталізувати необхідні хімічні процеси.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube