Реконструкція «ліжкового» поховання так званої «Саксонської принцеси» з англосаксонського цвинтаря на півночі Англії

Автор нового дослідження припускає, що незвичайний похоронний обряд, що з'явився на території Британії у VII столітті, є наслідком поступової християнізації острова.

Свої висновки Емма Браунлі з Кембридзького університету (Великобританія) виклала у статті, опублікованій у журналі Medieval Archeology, інформує UAINFO.org.

Звичай поміщати тіло померлого на ліжко, а потім закопувати в землю або закривати у похоронній камері, з'явився менш як дві тисячі років тому. Найраніші знахідки таких поховань відносяться до коптського Єгипту: вони зроблені на цвинтарі Карара, датованому III-V століттями нашої ери.

На сьогодні археологи знайшли в Європі 72 такі «постільні» (або «ліжкові») поховання. Незвичайний обряд поширився широко – від Словаччини до Англії. Різниця у деталях дуже велика: так ховали і чоловіків, і жінок, навіть є одне поховання дитини — шестирічного хлопчика під Кельнським собором. Когось прив'язували до ліжка, когось зверху засипали вотивними підношеннями. Тому вчені не могли дійти висновку про те, чи належала практика подібних поховань до якогось певного прошарку людей.

Читайте також: Розкрито ще один секрет першої у світі вагітної мумії

Емма Браунлі проаналізувала всі приклади європейських «ліжкових» поховань і зробила висновок, що якщо за допомогою континентальних знахідок уявити якусь систематизацію не вдається, то англійські «постільні» могили мають спільні риси та походження.

Найголовніша відмінність англійських поховань подібного роду – всі відносяться до VII століття і всі вони жіночі. У континентальній частині Європи ця практика з'явилася у V столітті та набула поширення у VI-VII століттях. Тобто до Британії скорботна мода дійшла в останню чергу.

Аналіз ізотопів кісток із кількох поховань в Англії показав, що поховані там жінки виросли не у Британії. А результати ізотопного аналізу останків із «постільних» могил у континентальній частині Європи свідчать, що там у ліжках ховали людей, які виросли у тих самих місцях. Тобто в Британії обряд відносився лише до жінок, які приїхали (очевидно, через заміжжя) з інших земель.

Браунлі пов'язує ці дані з історичним контекстом. Ми дуже мало знаємо про Англію VII століття — дається взнаки катастрофічна нестача джерел, ці часи історики недаремно називають Темними віками. Але деякі деталі зрозумілі.

Читайте також: У Баварії знайшли богиню води залізного віку

На початку V століття римські легіони пішли з острова та почалася поступова варваризація Британії. Після падіння Західної Римської імперії в 476 році романізоване населення Англії швидко виявляється на других ролях - владу і землі отримують німецькі племена англів і саксів, що прийшли з континенту.

У континентальній Європі часи теж були непрості, але все ж таки не такі темні, як у Британії. Вчені вважають, що Англія того часу стала майже повністю язичницькою, тоді як на материку християнство хоч і здало позиції, але не зникло.

Наприкінці VI століття папою римським став Григорій I, який поставив за мету поширення християнства в язичницьких землях. Він проштовхував ідею місіонерства. Емма Браунлі вважає, що одним із трохи менш очевидних способів, яким церква намагалася залучити людей до свого лона, було заохочення шлюбів між християнськими жінками та нехристиянськими чоловіками.

У 2011 році на сході Англії розкопали чергову «постільну» могилу: молоду жінку поховали на дерев'яному ліжку, скріпленому залізними скобами. У цьому похованні археологи знайшли кілька примітних надгробних предметів: ніж, скляне намисто та оздоблений золотий хрест, усипаний гранатами.

Хрест свідчить про те, що жінка, швидше за все, була християнкою. Але інші предмети похоронного інвентарю говорять про те, що ховали її люди з язичницькими традиціями. Браунлі вважає, що саме жінки-християнки принесли ці похоронні обряди із собою, в результаті вони стали асоціюватися з жіночністю та християнством в Англії.

У роботі сказано: «Ми бачимо конкретну політику християнських сімей, які намагаються видати своїх дочок заміж за представників англійської еліти, які на той час були нехристиянами. Ідея полягала в тому, що дружини надавали перетворюючий вплив на сім'ї, тому жінки грали дійсно ключову роль у цих шлюбах».

Чому ховали саме у ліжках, а не в рунах? Браунлі вважає, що це могло бути пов'язане зі статусом людини, а також поетичною метафорою щодо смерті.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube