Про це йдеться у дослідженні , яке було опубліковано в Journal of Targeting, Measurement and Analysis for Marketing, інформує UAINFO.org OBOZREVATEL .
Дослідження показало, що теорему Піфагора, яка тоді, звісно ж, так не називалася, знали ще стародавні вавилоняни і навіть записали її на глиняній табличці.
Згодом же рівняння було названо на честь грецького філософа та математика Піфагора, який жив приблизно 2 500 років тому.
Ця теорем є одним із найвідоміших тверджень в математиці, а також, як значили автори дослідження, "четвертим за красою рівнянням".
Але, як виявляється, Піфагор не відкрив важливе рівняння: a2 + b2 = c2, а лише переказав його. Теорема Піфагора стверджує, що в прямокутному трикутнику квадрат довжини гіпотенузи (c) дорівнює сумі квадратів двох інших сторін (a і b).
Але, найімовірніше, першими це зрозуміли вавилонські математики. Про це свідчить знайдена вченими вавилонська табличка IM 67118, яка випереджає Піфагора на понад тисячоліття і використовує принципи тієї самої теореми для обчислення довжини діагоналі всередині прямокутника.
Як пише IFL Science , табличка датується 1770 роком до н.е., що задовго до народження Піфагора близько 570 року до нашої ери. Також було знайдено ще одну табличку і з позначеними трикутниками всередині квадрата, що датується приблизно 1800-1600 роками до нашої ери.
Спершу дослідники не знали, що саме було зображено на табличках, але коли математики розшифрували позначення, використовуючи вавилонську систему числення з основою 60, виявилося, що стародавні математики були знайомі із теоремою, яку ми знаємо як теорема Піфагора. Їм також були відомі й інші передові математичні концепції.
"Висновок неминучий. Вавилоняни знали співвідношення між довжиною діагоналі квадрата і його стороною: d = квадратний корінь з 2", – написав автор дослідження, математик Брюс Ратнер.
Він зазначив, що це було, мабуть, "перше відоме ірраціональне число".
"Однак це, в свою чергу, означає, що вони були знайомі з теоремою Піфагора – або, принаймні, з її окремим випадком для діагоналі квадрата (d2 = a2 + a2 = 2a2) – більш ніж за тисячу років до великого мудреця, на честь якого вона була названа" – зазначив вчений.
Він пояснив, що авторство Піфагору могли приписати випадково, оскільки піфагорійські знання не збереглися в псемному вигляді і усно передавалися з покоління в покоління, оскільки письмових матеріалів було обмаль.
Ратнер додає, що учні Піфагора були настільки вдячні мудрецю, що часто навіть свої власні відкриття приписували самому Піфагору.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook , Telegram , Twitter , YouTube
.jpg)
