Пряма лінія Володимира Путіна стала показовою зміною його риторики порівняно з 2022 роком: якщо тоді він утримувався від заяв і дискусій про війну, то тепер, схоже, відчуває себе достатньо впевнено, щоб розширювати свої територіальні претензії в Україні.

Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни, передає NV, інформує UAINFO.org.

Аналітики ISW проаналізували заяви Володимира Путіна на прямій лінії 14 грудня і озвучують такі висновки:

Диктатор продемонстрував «значну впевненість» у публічному обговоренні війни, однак так чітко і не визначив можливий фінал повномасштабного вторгнення, яке Росія розпочала 24 лютого 2022 року.

На відміну від 2022 року, коли Путін утримувався від обговорення війни РФ проти України на резонансних публічних заходах, цього разу диктатор скористався прямою лінією, щоб говорити про вторгнення набагато публічніше і триваліше, аніж у своїх попередніх заявах за останні два роки. Зокрема він торкнувся своїх «цілей» в Україні, згадував про конкретні оперативно-тактичні ситуації на фронті та показово «реагував» на конкретні занепокоєння російських військовослужбовців і волонтерів.

Читайте також: "Це уже "клініка": Арестович розхвалив Путіна за "пряму лінію" і отримав "діагноз" від українців

Бажання Путіна зосередити значну частину прямої лінії на темі війни проти України, на думку фахівців ISW, свідчить про його підвищену впевненість у своїй здатності говорити з російською громадськістю на цю тему і може також додатково свідчити про його власну особисту впевненість у перспективах російської агресії в Україні — після відносно успішних оборонних операцій окупантів в Запорізькій області та на тлі ймовірних проблем з підтримкою України на Заході.

Водночас Путін не запропонував новий підхід до війни: він не описав, як Росія збирається досягти т.зв. «перемоги» в Україні, і не уточнив, якою вона має бути. Тож чимало заяв Путіна 14 грудня були схожі на типові заяви про російську війну в Україні, які диктатор зробив, наприклад, під час виступу на засіданні колегії Міністерства оборони Росії майже рік тому.

Повторюючи свої максималістські цілі війни (денацифікація, демілітаризація, нейтральний статус України) Путін, ймовірно, навмисно окреслює їх непрозоро, щоб включати додаткові цілі, яких він може прагнути досягти зараз чи пізніше. Зокрема диктатор ніколи не уточнював, які ж зміни в Збройних силах України могли б означати «демілітаризацію», хоча ціль Росії майже напевно полягає в тому, щоб позбавити Україну засобів для самооборони та дозволити Росії нав’язувати свою волю Україні силою, коли Кремль цього захоче, констатують в ISW. Заклик до «денацифікації» вочевидь продовжує залишатися закликом до зміни законної влади в Україні, тоді як «нейтралітет» мав би вочевидь означати зміни до Конституції України щодо зобов’язань відмовитися від прагнень до членства в ЄС і НАТО. ISW продовжує оцінювати, що втілення озвучених цілей Путіна рівнозначно повній капітуляції України та Заходу.

Читайте також: Білий дім про заяви Путіна щодо України: сподіваємося, республіканці почули послання

Максималістські цілі Кремля також не виключають ані додаткових територіальних завоювань в Україні, анi окупації та анексії вже захоплених українських територій. Згідно зі спостереженнями ISW, Москва повертається до експансіоністської риторики, яка востаннє спостерігалася перед повномасштабним вторгненням. Ця риторика не встановлює жодних обмежень для подальшої російської експансії та може бути спрямована на те, щоб дозволити Путіну обрати нові територіальні цілі в Україні, коли він вважатиме за потрібне. Зокрема на це вказує заява Путіна на прямій лінії про те, що Росія нібито історично контролювала весь регіон Причорномор’я, а тому він (включно з Кримом) буцімто «не має нічого спільного» з Україною. Це означає претензію Кремля не лише на окупований Крим і Херсонську область, але й на значні частини Миколаївської та Одеської областей. Незрозумілим залишається також, як саме Путін бачить межі нібито «проросійського» південного сходу України — території, про яку 14 грудня він також згадав як про «важливу для Росії».

Розпливчаста концепція російського «суверенітету», яку також підкреслив Путін, стає дедалі більшим синонімом значних стратегічних цілей Росії в Україні. Адже стратегія національної безпеки РФ окреслює «право» Росії «захищати права співвітчизників за кордоном», яких Москва навмисно визначає в найширших термінах як етнічних росіян і російськомовних за кордоном, нагадують в ISW.

Путін також намагався переконати російську громадськість, що російська економіка є стійкою перед обличчям міжнародних санкцій і наслідків війни в Україні

Диктатор продовжує висловлювати дедалі більш антиізраїльську позицію щодо війни Ізраїлю та ХАМАС, що, ймовірно, сигналізує про продовження погіршення російсько-ізраїльських відносин.

У своїх заявах Путін намагався применшити роль погіршення вірмено-російських відносин і звільнити російські «миротворчі сили» від будь-якої відповідальності за втрату Вірменією Нагірного Карабаху.

Окрему увагу аналітики ISW звернули на озвучену Путіним чисельність російських військ в Україні. За його словами, в зоні бойових дій нібито перебуває 617 000 російських військовослужбовців. Ця цифра набагато вище ніж інші попередні оцінки і значно відрізняється від кількості в 420 000 військових, які, за оцінками українських розвідників, перебували в Україні станом на вересень 2023 року. В ISW припускають, що Путін навмисно озвучив такі цифри, намагаючись усунути постійні побоювання щодо нової хвилі мобілізації в Росії та деморалізувати Захід і Україну. Експерти Інституту нагадують, що російська влада часто взаємозамінно використовує терміни «зона бойових дій» і «зона спеціальної військової операції», що може включати тилові райони в окупованих частинах Україні та в самій Росії. Крім того, оцінка Путіна [яка може бути завищена] найімовірніше включає всіх військовослужбовців, таких як мобілізовані сили, контрактники і «добровольці» у нерегулярних формуваннях, які діють уздовж лінії фронту та в тилу. Водночас згадка про угруповання чисельністю понад 600 тис. осіб може свідчити про те, що українські військові відбивають наступальні операції окупантів та проводять контрнаступальні операції, діючи проти набагато більші сили ворога, аніж повідомлялося раніше.

В ISW звернули увагу і на той факт, що Путін торкнувся тактичної та оперативної ситуації на лівобережжі Херсонщині, але утримався від обговорення наступальних операцій Росії на сході України. Зокрема намагання диктатора нівелювати значення українського плацдарму під Кринками та його рішення не обговорювати будь-який інший сектор фронту, на думки аналітиків ISW, може відображати чутливість Путіна до того, наскільки нервовою темою в російському інформаційному просторі стала неспроможність окупантів відкинути ЗСУ з лівого берега Дніпра.

Публічне обговорення Путіним проблем на фронті та російських військових дій загалом можуть перенаправити громадський гнів щодо проблем війни на Міністерство оборони Росії, вважають в ISW.Путін і раніше регулярно використовував свою багатогодинну щорічну пряму лінію, щоб продемонструвати розрив між «некомпетентними, корумпованими та надмірно бюрократичними російськими чиновниками та собою як здібним і турботливим лідером, який може швидко вирішити проблеми пересічних росіян». Цього разу цей формат дуже особистих закликів про допомогу, які Путін нібито здатен публічно вирішити перед живою аудиторією, було застосовано щодо конкретних проблем, з якими стикаються російські військовослужбовці та волонтери на фронті (зокрема йшлося про дрони, пільги тощо). Тож у підсумку, як констатують в ISW, цьогорічна подія, випадково чи ні, поставила Міністерство оборони в роль «некомпетентної, корумпованої та надмірно бюрократичної» структури — характеристики, на які часто скаржаться і російські воєнкори та ультранаціоналістичні блогери. В Інституті вивчення війни припускають, що Путін може мати намір перекласти відповідальність за невдачі Росії та проблеми з війною на Міноборони РФ під час своєї президентської кампанії. Однак роблячи це, він ризикує посилити саме ті самі широко поширені настрої проти Міністерства оборони, які призвели до заколоту ПВК Вагнера.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube