Як пише Live Science, близько 5000 років тому представники неолітичної культури Лянчжу в Китаї виготовляли з людських кісток чаші, маски та інші предмети невідомого призначення. Під час розкопок археологи виявили понад пів сотні людських кісток, змішаних із керамікою та рештками тварин, інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.ua.

Сліди на кістках — розколювання, шліфування та перфорації — вказують, що їх обробляли інструментами. Радіовуглецевий аналіз, результати якого опубліковані в журналі Scientific Reports, датував знахідки періодом між 3000 і 2500 роками до нашої ери.

За словами біологічного антрополога Джунмея Савади з Університету охорони здоров’я та добробуту Ніїгати, Японія, той факт, що багато оброблених кісток були незавершеними й опинилися серед сміття, може свідчити про “брак шани до мертвих”. При цьому дослідники не знайшли доказів насильницької смерті або навмисного розчленування тіл — ймовірно, кістки обробляли вже після розкладання тіл.

Читайте також: Занепад цивілізації мая: вчені висунули нову теорію

Найпоширенішими артефактами стали черепи, перетворені на предмети. Чотири з них були розрізані горизонтально, утворюючи так звані “чаші черепа”, ще чотири — розколоті вертикально для створення маскоподібних форм. Чашки з людських черепів раніше знаходили у похованнях заможних членів культури Лянчжу, що може вказувати на їх ритуальне або релігійне призначення.

Водночас знайдені “маски” не мають аналогів, як і інші унікальні артефакти — наприклад, череп з отворами на тильній частині чи навмисно сплющена нижня щелепа. На думку Савади, поява таких об’єктів може бути пов’язана з розвитком міського життя: “Ми підозрюємо, що зустрічі з соціальними “іншими” поза межами традиційних спільнот могли змінити ставлення до померлих”.

Читайте також: У Вірменії знайшли загадкового 2500-річного ідола

Дослідження показує, що практика обробки людських кісток у культурі Лянчжу виникла раптово, тривала близько двох століть і згодом зникла. Біоархеолог Елізабет Бергер з Каліфорнійського університету в Ріверсайді вважає, що ці оброблені кістки були “по суті сміттям” і відображають знеособлення, характерне для перших міських суспільств.

“Жителі Лянчжу почали сприймати людські тіла як інертну сировину, — зазначила Бергер. — Але що спричинило це і чому практика зникла через кілька століть?”

Науковці сподіваються, що подальші дослідження допоможуть зрозуміти, коли саме люди добували кістки. А також, яку роль відігравали ці артефакти у формуванні соціальних зв’язків неолітичного Китаю.