27 березня у Національний заповідник «Софія Київська» відбулася ІІ Екуменічна Хресна Дорога — духовна подія, яка поступово стає новою традицією України, народженою у час війни.

Міжнародний жіночий рух "За сімейні цінності" започаткував цю традицію напередодні минулого Великодня спільно з Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Вісвальдасом Кульбокасом та Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, інформує UAINFO.org.

Спільною метою Хресної Дороги для всіх є духовна підтримка родин українських захисників, для яких кожен день війни є випробуванням, подібним до Хресного шляху.

Минулого року, в період, коли понад п’ять місяців не відбувалося обмінів полоненими, багато родин втрачали віру у повернення своїх рідних. Саме тоді спільна щира молитва сімей захисників разом із звільненими з полону, волонтерами, державними і громадськими діячами, дипломатичним корпусом в Україні, яку підтримали представники різних конфесій, стала символом єдності та надії. А згодом відбулися масштабні обміни, які повернули додому тисячі українців, адже поєднання спільних дій і сили молитви здатне творити справжні дива.

Сьогодні українські захисники, військовополонені та їхні родини щодня переживають фізичні та душевні страждання, що перегукуються зі стражданнями Ісуса Христа під час Його Хресного шляху на Голгофу. Саме тому учасники заходу знову проходять цей шлях із вірою у спасіння, Воскресіння та перемогу добра і світла.

Цьогоріч Хрест несли та молитви читали ті, хто пройшов через полон і не втратив віру, рідні військовополонених і зниклих безвісти, військові медики та капелани, волонтери, які підтримують українське військо з 2014 року.

Вперше до молитви під час Хресної Дороги долучилися й діти — покоління, яке зростає у реаліях війни, але вже сьогодні демонструє силу духу, віру та активну громадянську позицію.

• Український захисник Євген Малік, морський піхотинець 36-ї бригади, захисник Маріуполя, який більше 2-х років провів у полоні.
• Людмила Козуб, має почесне звання «Мати-героїня». З 2014-го Людмила Козуб з позивним «Тереза» надавала духовну підтримку воїнам у зоні бойових дій на Донеччині та Луганщині. Займалася ексгумацією тіл загиблих, за що відзначена державною нагородою «Орден Княгині Ольги ІІІ ступеню». Активно бере участь у реабілітації та підтримці воїнів, яких звільнили з полону, а також завжди на прохання бійців їде у найгарячіші точки, щоб підтримати їх молитвою.
• Прокопенко Ірина з Чернігівщини, мама Сергія Божка, Героя України з удостоєнням ордену «Золота Зірка» (посмертно), єдиного сина, який не дожив три місяці до 25 років, бо ціною власного життя врятував життя своїх побратимів, одноосібно зупинивши ворожий прорив біля села Луганське Донецької області.
• Тарас Козуб, український лірник, майстер з виготовлення рідкісних музичних інструментів, вчитель у коледжі. Доброволець з 2023 року. Під час одного з боїв біля Роботино на Запорізькому напрямку отримав поранення, внаслідок якого втратив руку. Щоб продовжити грати на лірі, він власноруч виготовив спеціальний протез. Сьогодні Тарас продовжує волонтерити. Також бере участь у виставі «ЕНЕЇДА» Театру ветеранів, найефективнішого проекту України з реабілітації ветеранів, створеного ТРО Медіа.
• В’ячеслав і Світлана Аглоткови. В’ячеслав відомий скульптор і митець з Луганська. У 2014 році втративши власний дім через окупацію, зробив своїм домом фронт, ставши справжнім «ангелом-охоронцем» для добровольців батальйону «Айдар», забезпечуючи всім необхідним. Сьогодні з дружиною Світланою вони і досі волонтери, які своїм щоденним служінням доводять: можна окупувати землю, можна підірвати здоров’я, але не можна вбити волю людини, яка знає, за що вона бореться.
• Оксана Герасимчук. З нею вітаються майже всі мешканці, бо знають, як улюблену виховательку дітей. Чи думала вона, що її вихованці дитячого садочка стоятимуть на захисті України? Чи думала, що зустрічатиме їх на щиті? Оксана знає біль матерів, адже сама пережила смерть доньки. Зараз вона директорка Територіального центру надання соціальних послуг Обухова.Завжди поруч із тими, хто потребує допомоги і підтримки.
• Віталій Загайний, підполковник, батько трьох дітей, засновник і боєць окремого загону безпілотних систем спеціального призначення "ТАЙФУН" Національної гвардії України. Для нього важливо життя кожного воїна, тому поєднує бойову ефективність із турботою про людину. Співпрацюючи з Академією психологічної освіти України, він дбає про ментальне здоров'я бійців підрозділу та прагне запобігти вигоранню. Саме тому, вдалося створити технологічний спецпідрозділ, орієнтований на результат та збереження життя особового складу.
• Вадим Федоров, захисник Маріуполя, родом з Одещини, звільнений з полону влітку минулого року. Вадим і зараз залишається голосом безвісти зниклих і полонених, продовжуючи боротьбу за повернення кожного українця додому.
• Анастасія Голішевська молода дівчина, яку з 2014 року добре знають родини зниклих безвісти та військовополонених. Вона є ініціаторкою Всеукраїнського молебну за зниклих безвісти у Володимирському соборі, які щорічно з 2014 року служив Патріарх Філарет, і кожного року на молебень приходили ті, чиї рідні знайшлися чи повернулися з полону. Анастасію добре знають і хлопці Плацдарму, що відшукують і повертають додому тіла загиблих.
• Христина Мацько, дружина, яка з вірою чекає на повернення безвісти зниклого чоловіка, координатор громадського руху «Звільнити всіх» на Тернопільщині.
• Отець Олег Скнарь, настоятель храму військового шпиталю з 1999 року. Він став першим священником на території військової частини. І це, взагалі, був перший досвід співпраці церкви й армії. Отець Олег духовно підтримує не лише військових, які проходять лікування, а й медиків госпіталю, праця яких пов’язана з великими навантаженнями. Йому довелося бути безпосереднім свідком боротьби наших лікарів за життя легендарного «Сумрака». Він «Може свідчити, що лікарі на сповіді інколи плачуть, що не змогли врятувати свого пацієнта».

Хресну Дорогу молитвою підтримали Надзвичайні та Повноважні Посли держав, які проходять випробування разом з українським народом, залучаючи підтримку своїх країн для повернення справедливого миру в Україну.

Ми висловлюємо щиру вдячність представникам духовенства різних конфесій, які своєю присутністю та молитвою підтримують народ України. Адже сьогодні віра об’єднує українців — на фронті, у полоні, в лікарнях і в домівках.

З вірою у Божу любов, ласку та Воскресіння, дякуємо усім, хто долучився до Хресної Дороги та розділив цей шлях разом з українським народом.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube