Арктика — перспективний регіон для морської навігації та видобутку природних ресурсів. Територія Північного Льодовитого океану, яка донедавна була вкрита товстими шарами криги й залишалася важкодоступною для судноплавства, за прогнозами кліматичних моделей уже до 2040 року ризикує залишитися без льодового покриву.

Про це пише ГУР, інформує UAINFO.org.

У надрах Арктики можуть бути зосереджені понад 30% нерозвіданих світових запасів природного газу — близько 47 трильйонів кубометрів — та понад 13% нерозвіданих запасів нафти, що оцінюються у 90 мільярдів барелів.

І хоч видобуток ресурсів у регіоні залишається складним і дороговартісним завданням через вічну мерзлоту, віддаленість територій від материків та значну глибину залягання покладів, вже зараз скорочення площі льодового покриву відкриває нові можливості для розвитку морської навігації, геологорозвідки та освоєння природних ресурсів.

З огляду на потенційно величезні запаси корисних копалин Арктика стала ареною напруженої геополітичної боротьби за контроль над “арктичними багатствами”.

Читайте також: "Яхта Путіна" вирушила до Арктики через загрозу атаки українських дронів, - The Telegraph

Консолідація ЄС і НАТО ― головний біль кремля

До арктичних держав належать США, Данія, Канада, Норвегія, Ісландія, Фінляндія, Швеція та держава-агресор росія. Іншими великими гравцями, в яких кремль вбачає супротивників у регіоні, є Велика Британія, Німеччина та Франція.

Ще з часів ссср росія розглядає Арктику як стратегічний плацдарм, звідки підводні човни з крилатими та балістичними ракетами можуть завдавати ударів по території держав-членів НАТО.

Нинішня консолідація країн ЄС та НАТО у стримуванні російської військової активності у Арктиці розглядається кремлем як пряма загроза — зокрема блокування країнами Альянсу доступу північного флоту рф до Атлантичного океану.

Ще один виклик для москви — дедалі глибша інтеграція Норвегії в систему колективної безпеки НАТО та розширення контролю над арктичним простором.

Агресивні випади у бік Осло вже лунали від російського МЗС — московитів обурило посилення правил прибуття іноземців до архіпелагу Свальбард (Шпіцберґен), зокрема інструкція норвезького уряду видворяти фігурантів санкційних списків Радбезу ООН і суб’єктів міжнародних санкцій.

На росії назвали це порушенням Шпіцберґенськогого трактату 1920 року. Відповідно до договору, архіпелаг є суверенною територією Норвегії, проте має статус демілітаризованої зони, де понад 50 держав-учасниць мають рівне право вести на островах господарську діяльність.

Крім того, побоювання москви щодо втрати впливу в Арктиці кратно зросли після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО.

Крига між “стратегічними партнерами”: чому кремль боїться присутності Китаю в Арктиці

Арктика відіграє важливу роль в економічних планах кремля. Агресор прагне зберегти контроль над Північним морським шляхом (ПМШ) — найкоротшим маршрутом між Європою та Азією через Арктику, який наразі залишається малозатребуваним.

Понад 80% видобутку природного газу росії та майже 20% видобутку нафти припадають саме на арктичний регіон. Тут формується близько 7% російського ВВП та понад 11% експорту держави-агресора.

Водночас дедалі помітнішим гравцем в Арктиці стає Китай. Попри відсутність власних арктичних територій, Пекін називає себе “приарктичною державою” та послідовно прагне отримати доступ до ресурсів і транспортних маршрутів регіону. Однак через безпекові ризики європейські держави дедалі частіше блокують китайські інфраструктурні проєкти в Арктиці.

Тож Китай активніше співпрацює з росією, яка після початку повномасштабної війни опинилася в міжнародній ізоляції та гостро потребує інвестицій для освоєння арктичних ресурсів і розвитку Північного морського шляху.

Утім, таке зближення аж ніяк не означає довіри — росія не поспішає відкривати Китаю широкий доступ до своєї арктичної зони, побоюючись, що вагома економічна присутність Пекіна неминуче зумовить потребу Китаю захищати свої геополітичні інтереси, а отже — диктувати умови слабшому і залежному “партнеру”.

Отже, кремль опинився у парадоксальній ситуації: без китайських ресурсів він дедалі важче реалізує власні арктичні амбіції, але надмірне посилення Китаю в регіоні розглядає як стратегічну загрозу.

Читайте також: Росія закриває море й небо в частині Арктики поблизу територій НАТО: ЗМІ назвали причину

“Гонка криголамів” — через санкції та війну росія ризикує відстати

Держава-агресор росія, яка веде загарбницьку війну проти України, поступово втрачає позиції в Арктиці. Одним із найяскравіших проявів цього є її відставання у так званій “гонці криголамів”.

Станом на 2025 рік москва номінально має найбільший у світі криголамний флот — 41 судно, але водночас стикається із серйозними труднощами у будівництві нових криголамів через критичну залежність від іноземних комплектуючих. Для довідки: третину російського криголамного флоту побудували у Фінляндії, зокрема два атомні криголами.

Після запровадження санкцій європейські постачальники припинили співпрацю з росією, а спроби обходити обмеження через “сірі схеми” виявилися малоефективними. У результаті москва була змушена закуповувати частину комплектуючих у Китаї.

Від початку 2022 року росія змогла ввести в експлуатацію лише один новий криголам, тоді як раніше спускала на воду приблизно по одному такому судну щороку.

Водночас щонайменше три російські криголами мають бути виведені з експлуатації у 2026–2027 роках через вичерпання встановленого ресурсу. За таких темпів росія вже до 2030 року ризикує зіткнутися з дефіцитом криголамів.

Отже, Арктика перетворюється для кремля з регіону беззаперечного домінування на простір стратегічної конкуренції, де його військові, економічні та технологічні можливості поступово звужуються.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube