Думаю, що всі помітили,як останнім часом активізувалисяпредставники КПУ. Раніше скромні«марксисти» розгорнули масштабнупередвиборчу кампанію, що вже майженаздогнала за обсягами відому «УкраїнуВперед».

По телебаченню комуністирозказують, як чудово жилося раніше, іяк усі народні багатства поцупилиолігархи. На вулицях функціонуютьагітаційні намети, в яких роздаютьрізноманітну друковану продукцію(включно із газетами). Ту ж саму «макулатуру»розносять по поштовим скринькам.

Очевидно, така кампаніякоштує грошей. І немалих, які раптовоз’явилися у «захисників трудовогонароду».  Таких ресурсів не було, атепер вони є. Якраз перед майбутнімивиборами, на яких КПУ виступатиме вякості єдиної офіційної альтернативидо ПР у Південно-Східних регіонах.

Низка ознак вказуютьнате, що кампанією комуністів «керують»на найвищому рівні.

1. КПУ – одна з небагатьохполітичних сил, яка має доступ уінформаційний простір центральнихтелевізійних каналів. Уважний телеглядачне міг не помітити, що жодного інформаційноговипуску на Інтері або УТ-1 не проходитьбез висвітлення якоїсь акції КПУ,коментаря когось із комуністичногокерівництва і т.д. Окрім КПУ такийпривілей ще мають ПР та «Україна Вперед».

2. На урядовому рівні,фактично, підіграють. Схема тут проста.Урядовці вносять якусь абсурднупропозицію. Її у ефірі критикує лідеркомуністів, заробляючи зайві бали. Схемаця працює вже досить давно. Наприклад,вносить уряд ідею адміністративноїреформи, а Симоненко одразу її критикує. Вносить С. Тигипко пропозицію відраховуватичастину податків у фонд погашеннязаборгованостей по зарплатам, і П.Симоненко моментальноі гучно розкритиковує цю заздалегідьабсурдну думку. Уряд начебто бажаєзапроваджувати сімейну медицину, і наце є своя негативна відповідь першогокомуніста. Характерно, що транслюєтьсявсе це, здебільшого, на Інтері – каналі,що належить відомому урядовцю.

3. Сама по собі такамасштабна рекламна кампанія не моглабути розгорнута в Україні без «позитивноїреакції з гори».

Але який смисл грати уподібні ігри?

Насправді, він очевидний.

У підготовці до майбутніхвиборів для влади критично вирішитиодночасно два суперечливих завдання:забезпечити існування стабільноїпарламентської більшості (оптимальнийваріант - конституційної), але одночаснолегітимізувати результати як всерединідержави, так і за її межами.

Завдання видається нез легких, враховуючи падіння рейтингувладної партії, що є очевидним для всіх.

Якщо використатиадміністративний ресурс та забезпечити ПР високий результат, то це зробитьрезультати сумнівними заздалегідь. Алеж більшість складатиметься не лише з ПР?

Сам хід попередніхетапів виборчої кампанії показує, щоставку можуть робити зовсім на іншіструктури. І серед них не останнє місцезаймають комуністи.

Саме їм цілком можна«накинути трохи голосів».

Уявімо собі ситуацію.Вибори завершилися. ПР і БФЗ приходятьдо фінішної прямої із невеликим розривом.Проходять до парламенту УДАР і «Свобода»,але найбільшим сюрпризом стає надвисокийрезультат КПУ, який перевершує усіпопередні результати.

Далі в гру вступаютьофіційні політологи, які пояснюють цейдивовижний стрибок багатьма факторами:вмілим позиціонуванням, вдалою рекламноюкампанією, ребредингом і т.д.

Далі ПР, КПУ і деполітизованімажоритарники формують більшість.Думаю, що до таких «розкладів» уєвропейських урядів не буде великихнарікань.

А що? Пройшло багатопартій. Партія влади не одержалаабсолютної перемоги. Місце у підсумковійтаблиці пояснюється масштабами рекламноїкампанії. Все логічно.

Навіщо потрібна реклама КПУ? Невже хтось із комуністичногоелекторату буде колись орієнтуватисяна телевізійну рекламу?

Очевидно, що це механізмзапуску «зворотної раціоналізації».Чому комуністи перемогли? Тому що у нихбуло багато реклами.

До речі, та сама логікаі у діях проекту Н. Королевської, якийпросто перенасичує інформаційнийпросторі своєю рекламою.

Всі пам’ятають геніальнігасла: «Нова економіка – нова країна».Я довго чекав, коли вони набудуть логічнорозвитку. Наприклад, у формі: «Стараекономіка – стара країна». Але векторперемістився у іншому напрямку. Наприклад,зараз вся країна завішена плакатамипро народний список. При цьому, хоча цейсамий список ще має обирати народ, наплакаті вже зображена перша п’ятірка.Абсурдність всього цього не повиннанікого дивувати. Ціль подібної творчості– не переконати когось, а простомаксимально наситити інформаційнийпростір.

Хто зараз переповнюєтелевізійну рекламу, плакатну творчість,пресу, випуски новин і т.д. От саме доїх «перемоги на виборах» нас іготують.

Петр ОЛЕЩУК