Сьогодні чергувала на Майдані. Перейняла естафету у Віктора Пинзеника, якого зустріла біля своєі улюбленоі барикади на Інститутській. Здала вахту Паші Розенку, який чергуватиме вже до ночі. Звичайно, майже всі депутати від опозиціі чи не щодня бувають на Майдані. Але чергування - це особлива історія, схожа скорше на прийом громадян.

Коли ти кілька разів обходиш Майдан, тебе зупиняють люди, фотографуются, розпитують про плани опозиціі, розповідать про себе, підтримують, критикують, жартують, дарують своі вірші і плани спасіння краіни, які просять передати в центр (до речі, в цих листочках нерідко буває здорове зерно, а не лише емоціі чи романтичні рядки про побудову раю на землі), просять допомоги і, навпаки, пропонують допомогу.

Я дуже люблю ці чергування, бо вони дають можливість не лише відчути дух Майдану, зрозуміти, які люди і з яких регіонів стоять тут, попри передноворічні клопоти, щоб Йолка не здалася Януковичу святом): Про що сьогодні найбільше питали? Про здоров'я Тані і чи справжніх нападників затримали. Про плани на неділю і чи буде похід на Межигір'я.

Про глобальний план перемоги, чи є він в опозиціі( важливо, що Майдан сьогодні - це спільнота в основному реалістів, не романтиків, які чітко розуміють, що наша спільна присутність в центрі столиці - це частина плану тиску на владу); чи буде єдиний кандидат (враження, що громада більше , ніж еліти, усвідомлює важливість концентраціі сил, ресурсів, а значить - голосів.

І тому я вірю, що опозиція змушена буде врахувати думку Майдану і висунути єдиного кандидата); запитували, де зараз Ющенко (тут все ж правильніше звертатися до Ірини Ванніковоі, вона теж є на фб. Але я хочу зразу сказати, що ніколи ні секунди не шкодувала про те, що ми всі в 2004 стояли на Майдані. Це було важливо в першу чергу для кожного з нас, правда? Ми стояли за наші принципи- і слава Богу, що наші принципи за ці 10 років не змінилися.

Ми молодці, що тоді зупинили прихід хунти на цілих 5 років. І ми маємо зробити все, щоб не повторити помилки 2005 року, розбрат команди і легковажне ставлення до здобутків нашого демократичного Майдану). А найбільше ми дискутували про реформи, які потрібно проводити в Украіні. І це для мене - найцінніші діалоги на Майдані. Майдані гідності, що зібрав проєвропейських прагматиків, готових до важкоі роботи заради змін в краіні. Єдине- хотілося ще позаглядати в палатки, поспілкуватися там з народом - і не встигла. Зроблю це в суботу, під час свого наступного чергування.