Той, хто минулої суботи мав змогу наживо спостерігати за бенефісом у Харкові панів Добкіна і Кернеса, коронацію їх на вождів так званого «Українського фронту», напевне, могли весело і посміятися, і поспівчувати жителям колишньої української столиці. Позаяк мешкати під управлінням таких дивних, неординарних правителів, як на мене, – справжнє горе. Ці екстравагантні намісники В. Януковича на Слободянщині, схоже, по-справжньому марять про маршальські жезли. І для них нинішні нещастя України, як бальзам на душу.

Особливо посмішила доповідь міського голови. Сховавшись за трибуною, він войовниче публічно  знущався з… Віталія Кличка. Мовляв, йому на рингу траплялися завжди слабкі суперники. А ось у Харків йому краще не з'являтися. Думаю, що почувши це чемпіон світу з боксу у супер вазі аж присів із переляку...

Здавалося, що пан Кернес ось-ось кине рукавичку знаменитому спорстмену, викличе його на двобій, оскільки міський голова розпалювався все більше і більше. Аби зрозуміти, що це не якась дивна фантасмагорія, а реальні події, доводилося раз по раз щипати себе за руку.

А коли, приміром, слово взяла комуністка А. Алєксандровська, то складалося враження, що ми повернулися на років тридцять у давнє замшіле радянське минуле. І звідти ці вицвілі, потерті   проповідники, які, до речі, рік тому пускали вулицями Харкова трамвайний вагон обліплений портретами кривавого Сталіна, закидали в зал лозунги мертвої комуністичної доби. Знову звучали фантомні марення про «вєлікую общую Побєду», «про єдіний славянский народ». Про Україну, яку вони нині не на життя, а на смерть мають захищати від «окупантів».

Із логікою та й психікою тут явно не все гаразд, оскільки називають ОКУПАНТАМИ представників титульної нації на їх споконвічній землі, та ще й роблять це мовою сусідньої держави.  Але саме так, між іншим, вельми дивно позначалися в залі головні вороги воїнів Кернеса-Добкіна – учасники Євромайдану, котрі, як відомо, зорганізувалися  на знак протесту проти призупинення волею Януковича-Азарова інтеграції України в європейську сім'ю. Проти жорстокого, немилосердного побиття злочинним «Беркутом» студентів, а за тим - українських і зарубіжних журналістів. Саме за звірства, ієзуїство проти громадян, які вийшли на головну площу столиці в рамках безумовного дотримання  5-ої статті Конституції України, і не на жарт полюбили добкіно-кернеси тих, кого світова спільнота, за повідомленнями з Європи, номінує вже кандидатами до фігурантів Гаагзького військового трибуналу.

Ця любов така палка й безберега, що слово «Беркут», як свідчать повідомлення в пресі, дехто з одіозної команди став гладдю вишивати не лише на майках, а й на трусах...

Вочевидь у Харкові 1 лютого ц.р. виплоджувався другий злочинний ПІСУАР, потвора спорідненого сепаратистського породження  майже десятилітньої давнини. На відміну від злопам'ятного Сєверодонецька, в залі не вистачало тільки лисини запеклого українофоба, мера Москви Юрія Лужкова. Зате на покутті величаво, поміж георгіївських стрічок і емблем, гордо пишався власною персоною новий вождь і кормчий – Міхаїл Марковіч Добкін.

У залі формувалася гвардійська армія захисників золотого унітазу. Її поспішили назвати «Українським фронтом». Позаяк вельми хочеться декому одягти однострої, покрасуватися в командирських обладунках, погонах, покрутитися на людях із портупеями, бияком «демократором» у руках. 

А те, що в Харкові є з кого формувати подібне дворове військо, не секрет.  Як нещодавно публічно похвалився народний депутат від Партії регіонів Д. Святаш, він особисто виплекав на власні заощадження  тисячу бійців рукопашних боїв у спортивному клубі. Читайте про це тут.

Чи не ці бува люди безчинствують в образі тітушок у містах України? Погодьтесь, слушне запитання, якщо правоохронні органи подібним просто не цікавляться, а повсюдно ріками проливається кров безневинних людей.

Словом, Харків у політиці державного оновлення незабаром може перетворитися на Прохорівку, а то й усю Курську дугу часів Другої світової війни. Можливо, й на сам  багатостраждальний Сталінград.

Щоправда під Сталінградом фельдмаршала Паулюса, як відомо, беруть у полон. Питання: чи готовий до цього пан Добкін? Особливо ж після того, як він уже чимало залив за шкуру повстанцям? Як і його побратим пан Кернес, котрий тепер знаходиться під особливим прицілом чемпіона світу з професійного боксу Віталія Кличка... Додрочився...