MENU

Нове українське середньовіччя

1158 0

На засіданні Державної ради під головуванням президента   Російської Федерації Володимира Путіна, що проходило цього понеділка в Кремлі, одіозний російський політик, віце-спікер Державної думи Володимир Жириновський вибухнув спічем, в якому на власному прикладі рекомендував російським політикам зайнятися вивченням власної генеалогії. Адже, як вдалося з’ясувати Жириновському, його власне коріння пов’язане з такими історичними діячами як Наполеон та Альберт Ейнштейн. Втім, рада, здається, запізнилася, і не лише російські, а й українські політики вже декілька десятиліть захоплено вписують себе в історію зусиллями шахраїв від історії та геральдики.

Колись, в роки першого терміну президентства Леоніда Кучми, до Інституту історії України НАН надійшов лист з Адміністрації президента з проханням розібратися, що означає прізвище глави держави. Співробітники Інституту, зовсім не через бажання посміятися над Леонідом Даниловичем, але через щире прагнення допомогти, роз’яснити, написали довідку, в якій розповідалося, що прізвище президента походить від слова «кучма» — висока сукняна шапка, обшита зовні хутром, пізніше просто бараняча шапка, яку зазвичай носили розбійники, що не гребували заради окрайця хліба позбавити людину життя. Власне, так із часом почали називати і самих степових розбійників, а вже потім і одна із старовинних доріг — Кучманський шлях, яким кримські та ногайські орди здійснювали свої набіги на українські землі в своїй вічній пристрасті до полювання за людською «дичиною». Лист пішов до Адміністрації президента, відповіді, як і вдячності, не було, і всі вже майже забули цю історію. Однак не так сталося, як гадалося. Тільки-но Леоніда Кучму переобрали на другий термін, у газеті «Літературна Україна» з’явився великий — на цілий розворот матеріал, присвячений походженню президента. Якщо коротко, зміст його був такий: «Окремі історики дозволяють собі стверджувати, що прізвище нашого Президента походить від слова «розбійник». Однак мало хто знає, що так у середньовічній Україні називали високу баранячу шапку. Як відомо, високі шапки були привілеями виключно бояр і князів, тому, цілком очевидно, наш президент Леонід Кучма належить до старовинного княжого роду».

Серед освічених народів споконвіку склалася традиція, що їхні правителі, монархи, зводили свій родовід до героїв старовини й навіть до самих Богів. Довговолосі королі древніх германців зводили свої родоводи до бога Одіна. У Візантії, наприклад, багато знатних родів зводили свої генеалогії до героя античних міфів сина Зевса Геракла. І навіть царі Росії свого часу, в XVII столітті, зводили свій родовід до римського імператора Августа. З-поміж людей менш шляхетних такі фальшиві родоводи були також у моді, як серед аристократичних і дворянських родів, так і серед нових людей, які тільки-но вибралися з простолюду у владу і багатство. І завжди знаходилися люди, готові заробити на чужій пихатості, складали їм фальшиві генеалогії, малювали фальшиві герби. Наприклад, в Італії цей бізнес існує ще з XIX століття, коли фальшиві титули активно продавалися заїжджим багатим англійцям, потім американцям, а вже останніми десятиліттями й вихідцям з пострадянського простору. Тут охоче зроблять вас герцогом, князем і навіть спадкоємцем візантійського престолу. По всій Європі існують цілі фальшиві лицарські ордени, які розігрують для своїх багатих клієнтів костюмовані вистави, підтримуючи в них ілюзію реальності того, що відбувається, й активно викачуючи з них чималі кошти.

У дещо скромніших масштабах подібний бізнес вже півтора десятиліття існує й в Україні. Як і в сусідній Росії, в Україні діє безліч самодіяльних монархічних організацій і «дворянських зборів», котрі привласнили собі право на підставі своїх власних генеалогічних «досліджень» підтверджувати дворянські титули, дарувати дворянські звання та герби. Чи потрібно говорити, що Україна є республікою, і навіть справжні дворянські звання й титули в ній не мають жодної сили. Втім, у пошуках засобів для задоволення свого марнославства, сотні й тисячі заможних українців, зокрема й безліч українських чиновників, скористалися послугами таких шахраїв і прикрасили свої візитівки «родовими гербами». Мало того, такий «герб» ще півтора десятиліття тому став модним подарунком високопосадовцям. Ще 2001 року власний герб» від імені самозваного «Всеросійського геральдичного товариства» було піднесено тоді ще губернаторові Донецької області Віктору Януковичу. Зі зміною статусу Януковича на президентський у лютому 2003 року до його персонального герба було внесено відповідні зміни.

У лютому 2003 року Олександр Мороз з парламентської трибуни повідомив сенсаційну новину: 300 представників вищого керівництва країни є членами масонської ложі «Святого Станіслава». Депутат Левко Лук’яненко звернувся з офіційним запитом оприлюднити список цих чиновників і захистити країну від того, що відразу ж отримало назву «Масонської змови». Так ненадовго спалахнули зірки слави «магістра ордена Святого Станіслава» Павла В’ялова та «пріора Екуменістичного Мальтійського ордена» за сумісництвом «тамплієра» Олександра Яблонського. За декілька років цим людям вдалося посвятити в члени своєї організації і нагородити фальшивими орденами екс-президента Леоніда Кравчука, прем’єр-міністра України Валерія Пустовойтенка, віце-прем’єр-міністра Володимира Семиноженка, главу СБУ Леоніда Деркача, міністрів внутрішніх справ Юрія Кравченка та Юрія Смирнова... Серед «масонів» можна було побачити прізвища Миколи Азарова, Володимира Стельмаха, Володимира Льовочкіна, Дмитра Табачника й багатьох інших наділених владою людей. У члени Ордену було вже посвячено дружину президента Людмилу Кучму, і, з чуток, готувалося посвячення самого президента. В ході публічного розслідування з’ясувалися обставини, що змусили обидві сторони конфлікту із соромом зам’яти скандал, наслідком якого стала хіба що галаслива безкоштовна реклама українським орденським організаціям, для яких на наступні півтора роки настало справжнє золоте століття. На подив передусім найбільш високопосадових членів орденів, з’ясувалося, що ці організації не мають жодного стосунку ні до тамплієрів, ні, тим паче, до масонів, і що очолюються вони простими шахраями. Природно, що жертви обману не хотіли, щоб про їхню довірливість стало відомо всій країні, і шахраї залишилися безкарними, щобільше, вони продовжують свою діяльність й нині. Гра цих людей проста — вони заробляють на поширених у суспільстві міфах й упередженнях про могутніх масонів, які нібито правлять світом, грають на реконструкції старовинних костюмованих ритуалів і на красивих медальках, здатних гламурно прикрасити будь-який найстрогіший чиновницький мундир. Втративши у скандалі VIP-клієнтів, шахраї зробили собі непогану рекламу і заробляють тепер на менш високопоставлених клієнтах, що бажають за скромну, на їхній погляд, винагороду стати в один ряд з керівниками нації. Втім, точно на тому самому принципі в Україні діє і цілком легальний бізнес на званнях людини або фірми року, а продажем нагород і почесних звань вже за президентства Кучми зайнялася безпосередньо сама Адміністрація президента.

Практично нічого не змінилося за президентства Віктора Ющенка. Його оточенню було легко грати на меркантильному марнославстві цієї людини, її прихильності історичній міфології. Ще 2002 року письменник і самодіяльний історик Данило Кулиняк подарував майбутньому президентові генеалогічне дослідження (яке насправді не витримує наукової критики), що нібито зводить його родовід до останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Знайшли підхід і до наступного президента України Віктора Януковича. Предстоятель Української православної церкви Московського патріархату блаженніший Володимир до інавгурації подарував йому дорогоцінний перстень-печатку, який нібито належав колись київському князеві Всеволоду Ярославичу, і був подарований йому візантійським імператором Костянтином IX Мономахом. Ця відверта фальшивка в очах дарувальника, який ні про що не підозрював, мала символізувати тяглість зв’язку між візантійським православ’ям та київською владою.

Чи такими вже штучними є всі ці спроби збудувати пряму історичну тяглість між нинішніми лідерами держави та їхніми попередниками? Можливо, не така пряма, але зв’язок все ж є. Як в історії з прізвищем президента Кучми, наших колишніх президентів об’єднує з володарями минулого невгамовна пристрасть до власного збагачення і власного звеличення. Портрети в образі римських імператорів або Наполеона, скарбниці з награбованими з музеїв багатствами, повна зневага до права і свобод громадян країни... Нове українське середньовіччя 23 роки крокувало країною, перетвореною спільними зусиллями її президентів на країну баронів-грабіжників. Минуле дивиться на нас очима чотирьох наших президентів.

Андрій ПЛАХОНІН


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі

Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини