Відмова Міністра енергетики РФ від участі у цих переговорах – це найкращий і логічний крок РФ в даній ситуації. Адже позиція Росії, яка є сьогодні агресором, доволі неоднозначна і слабка. Зокрема, "Газпром" не зможе в цивілізованому середовищі пояснити чому здирав з України майже 5 років практично вдвічі завищену ціну за газ (порівнюючи з цінами на європейському ринку за винятком транспортних витрат).

Ці переплати лише від січня 2009-го дотепер склали понад 20 мільярдів доларів США. Тепер – це реальний борг РФ перед Україною, який у перерахунку означає, що РФ заборгувала Україні понад 70 млрд.кубометрів газу.

Тобто майже 3 роки Україна мала б імпортувати російський газ безкоштовно. Водночас за транзит російського газу до країн Європи Газпром платив українській стороні майже вдвічі менше, ніж у Європі. Є й багато інших логічних питань до РФ на які нема логічних відповідей. З іншого боку неучасть російського міністра дає можливість залишати ситуацію "підвішеною". Це вигідно росіянам. І цим варто скористатися українцям.

Переможцем зустрічі «трьох», як завжди, є американці. Принаймні вони черговий раз можуть приписати собі ініціативу про конкретну допомогу Україні. І будуть найближче до істини.

Участь єврокомісара Гюнтера Еттінгера логічна. З одного боку, цим самим європейці показують, що їм не байдужа доля України. А з іншого – що вони готові у даній ситуації (агресії) "закрити очі" на невиконання Україною своїх зобов’язань стосовно газу. Зокрема, тих зобов’язань, які Україна взяла на себе у березні 2009-го року, коли була підписана так звана Брюссельська декларація.

Крім цього, слід мати на увазі, що і США, і ЄС, зокрема останнім часом, ніколи не беруть участі у завідомо провальних проектах. Отже їх участь свідчить, що з газом вони Україні таки допоможуть на ділі, а не на словах. Адже вони добре знають про наявність технічної можливості постачати в Україну достатньо газу за реверсною схемою. Йдеться про наявність ресурсу для України на західних ринках. І тут США і ЄС доволі відверто вказують офіційному Києву з ким треба вести поговори.

А те, що Гюнтер Еттінгер, судячи, зокрема, із вчорашніх слів Юрія Продана, "тягнув" до останнього, може свідчити про те, що Брюссель все-таки пам’ятає про Брюссельську декларацію і дає зрозуміти, що свої зобов’язання в серйозному товаристві прийнято виконувати. Особливо, коли керівництвом декларуються європейські цінності.

Крім цього, європейці показують, що замість українців не будуть вирішувати очевидних речей, зокрема не будуть ініціювати розриву українсько-росіської співпраці щоб на виручені в нас гроші Росія здійснювала агресію в Україні: з агресором, як правило, не прийнято провадити будь-якої співпраці, в тому числі і по газу, який Кремль використовує як зброю.

Юрій Продан(сліва) та Гюнтер Еттінгер

Найбільш пікантна ситуація у Міністра енергетики і вугільної промисловості України. Офіційний Київ має можливість і далі відбирати в РФ газ начебто без оплати, що і стимулює український міністр. Чому начебто без оплати?

Та том що, як ми уже згадували, Україна вже наперед оплатила за більш, ніж 70 млрд. кубометрів газу. Головне тепер це правильно обрахувати і офіційно направити до Газпрому так, це як правильно зробила НАК «Нафтогаз України» з пропозиціями щодо ціни за газ. А, при потребі, і в Міжнародний суд. Водночас, захід дає зрозуміти, що українському міністру треба шукати газу в Брюсселі, Братиславі і де інде у Європі і Америці, а не у Москві.

Треба негайно напрацювати альтернативний варіант повноцінного постачання газу із заходу. І бути готовим до повної відмови від російського газу. Хай тепер представники "Газпрому" приїздять до Києва просити Україну про транзит їх газу до Європи. Вистачить нам, українцям, принижуватись перед Кремлем!