Сміливо можна сказати, що жоден кандидат не представив всеохоплюючої програми, яка б відображала безумовну повагу до прав людини та пропонувала б відповідні зміни у законодавство та практики. 

Всього за декілька днів українці обиратимуть нового президента України, від якого очікують як рішучі дії у подоланні нинішньої кризи, так і дійсно ґрунтовні зміни у сферах, що мають безпосередній вплив на життя людей. Однією з таких сфер є дотримання фундаментальних прав людини, деякі з яких піддавалися безжальним наступам за останні півроку.

Ще місяць тому ми вирішилиз проаналізувати передвиборчі програми кандидатів і виявили скупість як у об'ємі, так і у якості "компоненту" з прав людини. Тому згодом ми раом із українськими правозахисними організаціями надіслали кожному анкету із однаковими запитаннями щодо тем, які на нашу думку були зовсім або частково не розкриті.

У результаті десять з кандидатів надали свої відповіді, які ми врахували та зробили остаточну оцінку.

Досліджуючи програми, а згодом і відповіді кандидатів, ми цікавились, як потенційний президент України бачить ситуацію з правами людини в Україні та й загалом, як він розуміє права людини.

В основу нашого огляду покладені такі ключові теми – права і свободи людини в широкому сенсі, право на справедливий суд, реформа правоохоронних органів, розслідування порушень прав людини під час Євромайдану, протидія дискримінації та сприяння різноманіттю.

Сміливо можна сказати, що жоден кандидат не представив всеохоплюючої програми, яка б відображала безумовну повагу до прав людини та пропонувала б відповідні зміни у законодавство та практики. В мене особисто з'явилося нездійсненне бажання взяти краще з кожної програми, акумулювати "правильні" відповіді в анкетах та створити такого собі гомункулуса – ідеального кандидата.

Наше опитування вказало на те, що право на справедливий суд стало пріоритетом для більшості кандидатів у президенти. Шість кандидатів заявили, що саме у судовій сфері відбувається найбільше порушень. Усі кандидати, які відповіли на запит, виступають за створення справжнього суду присяжних та розширення правової допомоги за рахунок держави.

Також усі з опитаних кандидатів у президенти (крім одного), вважають, що розслідуванням злочинів, скоєних правоохоронцями, повинен займатись окремий та незалежний орган – тобто не прокуратура.

У відповідях на запитання щодо реформи міліції кандидати погодились, що основним критерієм оцінювання роботи правоохоронних органів має бути рівень довіри населення. Також найбільша кількість респондентів вказала на необхідність встановлення професійного і громадського контролю за діяльністю правоохоронців. Окрім того, популярними виявилися пропозиції збільшити зарплати працівникам, створити місцеву міліцію, викорінити корупцію, переглянути критерії оцінки успішності та змінити особовий склад міліції.

Одностайно вважають помилкою кандидати на найвищу посаду в країні прийняття Верховною Радою "диктаторських" законів 16 січня. Троє з опитаних виділяють порушення свободи слова як одне з найпоширеніших в Україні.

Радує і той факт, що всі опитані кандидати відзначають важливу роль громадянського суспільства та пропонують збільшити його роль у прийнятті державних рішень.

Беручи до уваги неідеальність програм кожного з кандидатів, саме увага до точки зору правозахисних та громадських організацій зможе допомогти майбутньому очільнику держави відкоригувати свої плани.

Однак думки деяких кандидатів щодо свободи мирних зібрань розділилися. Тільки невелика частина вважає, що свобода мирно висловлювати свій протест має бути гарантована в Україні шляхом прийняття спеціального законодавства, яке розширювало б права учасників мирних зібрань і конкретизувало б обов'язки правоохоронців.

Як показало опитування, тільки один кандидат виступає за рівність прав для усіх та заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності у всіх сферах.

Інші або акуратно не займають чіткої позиції щодо питань ЛГБТ, або зовсім заперечують існування дискримінації ЛГБТ. Втішили і відповіді на гіпотетичне питання про можливість повернення смертної кари - усі опитані кандидати погодились із тим, що смертна кара в Україні має і надалі бути забороненою. За виключенням одного, проте це не дуже здивувало.

Підсумовуючи, можна сказати, що велика кількість кандидатів вважали за потрібне фокусуватися радше на економічних та соціальних правах, аніж на громадських і політичних.

Так, право на належні умови праці і заробітну плату та право на охорону здоров'я були для кандидатів більш пріоритетними у порівнянні з правами на свободу вираження, зібрань та асоціацій.

Зрозуміло, що бажаючі обійняти посаду президента відштовхувались у своїх програмах від постійних потреб населення, таких як комфортні умови життя, стабільний заробіток та медичне обслуговування. Проте кожен з кандидатів має усвідомлювати, що саме криза з дотриманням громадянських і політичних прав зробила ці вибори можливими.

Саме з цією кризою має впоратись переможець, адже саме безумовне дотримання цих прав і свобод є фундаментом справді демократичного суспільства.

На опитування правозахисників відповіли наступні кандидати у президенти : А.Гриненко, А.Гриценко, О.Клименко, Р.Кузьмін, В.Куйбіда, М.Маломуж, П.Порошенко, Ю.Тимошенко, О.Тягнибок, В.Цушко. Дані щодо кандидатів, які не відповіли на додаткові запитанні, взяті виключно з офіційних передвиборчих програм.