Перш за все, хотілося б привітати свою рідну, єдину та соборну Україну з цим історичним днем. Ми давно на нього чекали, та справедливо пов’язуємо з ним політичне й національне відродження держави, після багаторічної системної кризи, яку вже не можна не визнавати. Тому, очевидно, що посада Президента України в наших умовах є більше тягарем та відповідальністю ніж, просто, підставою для порожнього марнославства.

Кожен із нас повинен усвідомити, що навіть всенародно обраний Президент – є всього лиш людиною, яка не здатна звершувати чудеса на замовлення електорату. Всі ми люди, і кожному з нас властиво помилятися. І всі попередні наші Президенти, як швидше за все, й усі наступні – неминуче своєю діяльністю будуть підтверджувати цю просту істину.

Звичайно, це ми знаємо та розуміємо. А, головно, коли міркуємо про власні похибки. Інша справа, що великими спеціалістами у всьому, в тому числі й політиці, ми стаємо сидячи перед телевізором. Здається, наш патріотизм закінчується там, де починаються власні інтереси.

Тому, хотілося б закликати кожного українця почати відродження України не з Порошенка, Яценюка та Авакова, а з самого себе. Якщо ми будемо щодня відправляти бодай 1 смс для потреб війська, ми значно прискоримо свою перемогу, бо наші хлопці воюють не лише за нас, але й замість нас! Якщо ми будемо шанувати свої традиції та звичаї, в наших дітей ніколи й думки не буде вважати себе «Новороссами» чи віддавати зброю загарбнику, вважаючи, що цим зробить послугу власній родині. «Європа» починається з нашої голови. І, насправді, не так вже й важливо хто буде підписувати найвищі державні документи, якщо ми самі не будемо наводити лад у своєму домі та в своїх головах.

Вчитися з власних помилок – це значний подвиг. Нещодавно в Одесі сталася трагедія, яка очевидно увійде в усі підручники новітньої історії. Через злочинні дії проросійських сил – спецслужб, провокаторів, та навіть своїх яничар, там загинуло майже пів сотні людей. Я не хочу зупинятися зараз на питанні хто там правий, а хто винний. Маю надію, ви самі це добре розумієте.

Питання тут в іншому. Не встигли ще всі оплакати своїх померлих, Одеса йде на вибори мера, а декілька тисяч людей голосують за Дарта Вейдера! Розумієте, в місто приходить війна, біля керма стоїть людина з російським громадянством, а люди обирають Дарта Вейдера. Хто їм винен, що тепер місто буде деградувати? Самі.

Ця історія чудовий – символ того, що може відбутися з цілою Україною, якщо не будемо робити правильних висновків. Навіть Христос не може спасти людину без її згоди та бажання співпраці. Що вже говорити про Порошенка.

Це не його завдання мити нам посуд, замітати та прикрашати нашу оселю. Завдання Президента України – бути гарантом Конституції та пишатися здобутками свого народу. Відтак, наше з вами завдання – стати єдиною, цивілізованою, сучасною, європейською країною, якою буде пишатися власний Президент, та поважатимуть всі інші. Президент нам потрібен не для того, щоб він працював замість нас, але щоб був добрим адміністратором головних справ держави.

Україна буде мати майбутнє не після чергової інавгурації, а коли ми перестанемо кидати сміття під ноги, переходити дорогу на червоне світло, чи вимикатимемо мобільні заходячи в храм. Звісно, як патріот і виборець, я тішуся, що саме Петро Порошенко переміг цього разу, бо я голосував саме за нього. Але, як реаліст, я чудово розумію, що навіть Ангел Божий не став би ідеальним для українців, бо ми вже такі є.

Дякую за увагу, зі святом!