MENU

Симпатії голландського велосипедиста

1084 0

У стрічках міжнародних новин ісламістські терористи заслонили російських. Про пожежі на іракських нафтових свердловинах говорять більше, ніж про вибух газопроводу під Полтавою. Так живе світ, де Україна лише мала його частина, пов’язана з іншими країнами тонкими ниточками.

Та ще російський телевізійний фьолькішер беобахтер прагне сплутати їх, позначаючи свою аудиторію, як розгніваний ведмідь узлісся. Здається, Захід, як ми за радянською звичкою називаємо простір демократичних країн, не завжди дихає одним з нами інформаційним озоном. Але це не так. Коли ми, сидячи по вуха в тому, що самі натворили, нарікаємо на м’якотілість Євросоюзу й нерішучість Б.Обами, то маємо рацію лише частково.

Середньостатистичний голландець, який їде спеціальним велосипедним шосе на роботу, не пересяде в танк і не пошле свого сина воювати за український Донбас. Хоча б тому, що ми не допомагали голландцям скидати режим узурпаторів Оранських і виходити з депресії 30-х років.

Є речі, які ніхто за тебе не зробить. Однак європейці й американці нам допомагають, солідаризуючись з боротьбою проти Росії, від якої йде загроза світу. Звісно, не завжди уявляючи тягар російсько-української вівісекції.

І справді, як поясниш голландцеві, чому ми розходимося з країною, де кілька століть росіянами називали всіх підданих царів і генсеків? Це в нашому імперському вігвамі все ділилося на нації й стани, а за кордоном радянських кварталів немає, є лише російські, заселені євреями, вірменами, молдаванами... Американець не відрізняє «особу кавказької національності» від особи слов’янської. Тому гострозорий брюнет з орлиним носом і блондин в окулярах на «білоруській бульбі» для нього — російський типаж. І коли ми всі були радянськими, з тим світоглядом і ментальністю, які викували жданови, косіори й берії, то проблем в ідентифікації не виникало. Але коли людська цивілізація переросла ніцшеанство, потреба виділитися без урахування кольору шкіри, волосся й очей, стала очевидною. І світ в особі великих політиків і маленьких школярів перед картою нашої батьківщини захотів розібратися, чим українці відрізняються від росіян?

Ввівши в пошукову систему Google запити щодо відмінностей між націями, ви відкриєте десятки, а то й сотні форумів. На них аргентинці й шріланкійці, філіппінці й американці намагаються з’ясувати, хто з нас «ху»? Найпростодушніші відмітили різні прапори, різні мови й столиці.

Мандрівники порівнюють наші кухні за близькістю, «як китайську й тайську». Хтось говорить про Київ, історичну батьківщину русичів, частина яких заснувала Москву, хтось навпаки. І хоча зі Штатів, як з хмар, звучить: «Окрім USA всі країни — фантоми й нічого їх вивчати», дискусія корисна.

Навіть якщо проблема двох крапок над «i» у програмістів у ній займає більше місця, ніж історія Київської Русі, розмова фіксує нову реальність: Україна увійшла у свідомість і культуру людства.

Щоб порадувати жінок квінтесенцією відмінностей, наведу цитату з сайту, задіяному на терені пошуку супутниць усього життя або певного часу для «західних чоловіків».

Фахівці зі сватання вважають: українок від росіянок відрізняє гарячий темперамент і чуттєвість у вираженні своїх емоцій, «ніяких сірих мишок». Вимогливість до свободи й нетерпимість до будь-яких проявів дискримінації, «всі забаганки мають виконуватися». Але українки не згодні з тезою, що з любим рай і в курені, тому обійдуться дорожче, ніж росіянки, за будь-якого формату взаємин.

Приблизно те саме говорять сайти з наймання українських робітників, описуючи схильності чоловіків до різних професій і моральні критерії їх поведінки в соціумі.

Усе наше оточення давно почало виуджування з банки радянського компоту українських плодів. Процес приймання української сім’ї у світовий гуртожиток — не завжди помітний з порогу, та й у коридорах великої політики. Але він є у серцях людей. Коли бачиш натовп голландських футбольних уболівальників з великим транспарантом, сенс якого вголос передав пан А.Дещиця, розумієш, нас чують і за нас переживають.

Брюссельська дипломатія, як і брюссельська капуста, не завжди до смаку українцеві, але продукт, безумовно, корисний. За прозорі стіни європейських офісів добре проникають звуки життя, там знають, що скандують стадіони, й знають, чому ми тікаємо від Росії. Цієї весни група європейських і американських аналітиків представила свої міркування щодо причин конфлікту на Сході України, які були опубліковані «Вашингтон пост».

Фахівці не побачили культурних або етнічних передумов для воєнних дій, які були на Балканах, в Африці, Середній Азії й на Близькому Сході. У цьому сенсі війна на Донбасі — повністю інспірований конфлікт, який живили штучно підігріті почуття, сфабриковані диверсії й цілеспрямована пропаганда.

Ці шила, що стирчать з мішка російської дипломатії, бачать не лише в нас. І хоча «закордон нам не допоможе» в тому сенсі, що щодня твердять російські політологи, але саме весь закордон з нами. Навіть прості люди в провінціях острівних і континентальних країн сьогодні розуміють масштаб злочину путінського режиму. Він зіштовхнув народи, які в страшному сні не могли уявити, що вбиватимуть один одного.

Справу про звичайне розлучення, коли один має залишитися, а другий піти, Путін перетворив з цивільного на кримінальний процес. Тепер людський або божий суд питатиме з нього за вбивства, бандитизм і розбій. Ось у чому різниця. Тому середньостатистичний голландець, який їде на велосипеді до свого офісу, може любити Росію або Україну, всіх разом або нікого, але він точно все життя ненавидітиме вбивцю. Як усі люди, що клянуть своїх і чужих катів.

Сьогодні відмінності між росіянами й українцями зробили крок за межі природної несхожості, характерної для бельгійців і французів, німців і поляків, ірландців і англійців, іспанців і басків. Усі народи Європи пройшли через епохи взаємної неприязні. Але ХХ століття всіх навчило не вдаватися до насильства при самоідентифікації.

Путінський режим відкинув уроки людства, поставивши російське суспільство в становище ізгоїв. Багато хто підписався під цим вироком з відомих усім нам причин. Але ще більше — не підписалося. У своєму прагненні віддалитися від Росії як ортодоксальної системи придушення духу й свобод ми відірвали від путінського режиму ту частину громадян, яка дійсно відрізняється від нас лише гастрономічними смаками, мовними діалектами й темпераментом.

Така Росія разом з нами й рештою світу. І це не просто миттєво виниклі симпатії й констатація настроїв на сьогоднішній день, а нова ситуація серед людей, які відкидають насильство й готові стояти за мир. У Голландії, Бразилії, в Старому Осколі, скрізь, де живуть за годинником нового століття.

Олександр ПРИЛИПКО


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі

Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини