До війни в Слов'янську проживало приблизно 120 тисяч мешканців. Зараз- 85 тисяч, тобто , дуже багато людей повертаються. Щодня 100-200 слов'янців приіжджають в рідні домівки. Сьогодні за дорученням президента вивчаю, як відновлюється інфраструктура міста. Всі 24 школи міста 1 вересня приймуть дітей- зараз повним ходом йдуть ремонтні роботи. Так само вирішується питання підручників.

Головне навантаження по ремонту шкіл взяли на себе спонсори: наприклад, за ініціативою Черкаського глави обладміністраціі 15 слов'янську школу відновлюють черкаські будівельники. І вдячні вчителі хочуть цю російськомовну школу назвати іменем Тараса Шевченка . Всі школи готові прийняти більше дітей - працювати в дві зміни і 6 днів на тиждень, щоб вмістити діток тимчасових переселенців. На жаль, збільшується кількість учнів інтернатів- сирітство виросло......

Місто дуже змінилося за ті півтора місяці, що пройшли після звільнення- тут чисто, трава покошена, бридких барикад немає і духу, багато патріотичноі символіки. В рідні жовто- блакитні кольори фарбують дахи шкіл, дитячі майданчики, мури): Про війну нагадує приміщення колишнього СБУ, де було лігво Гіркіна і ті будинки, де були казарми бойовиків: а вони влаштували своі лігва в будинку дитячоі творчості , в кількох школах і лікарнях. Покрали обладнання, апаратуру , розбомбили приміщення.

Найскладніша ситуація залишається з медичними закладами : головний лікар дитячоі лікарні радіє, що вирішено питання з харчуванням, влада намагається годувати діток краще, ніж коли- небудь.

Але проблемою залишаються вікна, ремонт приміщень, закупівля вкраденого обладнання. Дитяча лікарні і пологовий будинок - тільки чекають ремонту. Доповім про це Президенту. Говоритимемо про це з урядом, шукатимемо благодійників. Ось такі наші перші враження від Слов'янська.