1658 – Московська патріархія забороняє друкувати в Україні церковні книги, окрім тих, що були в Москві.

1720 рік – Петро І заборонив Київській Печерській Лаврі та Чернігівській друкарні друкувати книги українською мовою.

1729 – за наказом Петра І перепис з української мови на московську низки державних постанов та розпоряджень.

1863 – Валуєвський указ про заборону публікацій українською мовою.

1863 – Ємський указ про заборону друкування українських книжок.

1888 – заборона вживання української мови в державних установах. Заборона хрещення дітей українськими іменами.

1903 – під час відкриття пам’ятника Котляревському у Полтаві примушували спілкуватися тільки російською мовою.

1914 – указ Миколи ІІ про заборону української преси та заборону святкування 100-річчя від Дня народження Тараса Шевченка.

1916 – заборона Катеринославської «Просвіти».

1964 – під час святкування 150-річчя з Дня народження Шевченка була підпалена найбільша Київська бібліотека, де згоріли тисячі книг-стародруків.

Людей, що клали квіти до пам’ятника Шевченка били і розганяли, студентів виганяли з університетів та інститутів.

В незалежній суверенній державі Україні 70 відсотків церков та монастирів підпорядковані Московському патріархату.

80 відсотків теле- та радіоефіру заповнені російськомовними передачами ворожого антиукраїнського спрямування – співвідношення етнічного українського та етнічного російського населення в Україні 73 відсотка до 20 відсотків.

Сьогодні у Врадіївці партія Регіонів вербувала людей за гроші і подарунки на 7 вересня в Миколаїв під облдержадміністрацію захищати родной руській язік.

За Шарлем Бернаром: «Якщо ти не розмовляєш мовою тієї землі, на якій живеш, ти або ідіот, або гість, або окупант...» Дивним чином всі ці варіації, без всяких «або», відобразились в партії Регіонів та в її запроданцях.

 

 

Наталія ГРУДІНА