Україна переходить від руйнівного до творчого етапу революції.

Вперше з моменту революції у нас з'явилися, як мінімум, дві революційно обрані гілки влади – виконавча і законодавча. Тобто Президент і Парламент обрані українською громадою вже після революції, на основі революційних уявлень, на пікові революційних настроїв.

Творчий етап революції в Україні має чітку стратегію безпеки – відновлення втраченої рівноваги України.

Революція та рівновага

В Україні вже неможливо відновити рівноваги, які існували до 2010 року.

З точки зору системного бачення, революція є знищенням нерівноваг, що накопичилися в суспільстві, і відновленням колишніх рівноваг на іншому їх рівні і в інших схемах їх комплектації та створенням нових рівноваг, які до цього не існували.

У своїй статті часів громадянського протесту від 27 січня 2014 року "Ступор правящего класса или ликбез для олигархов и правителей" я показав ті рівноваги, які були порушені попереднім режимом кривавого президента.

Зараз прийшов час поставити питання про відновлення порушених рівноваг та знищення критичних нерівноваг.

Україна змінилася принципово – назавжди зміщена геополітична рівновага, внутріполітична партійна рівновага, регіональна рівновага та мовно-культурна рівновага. Відновлення цих рівноваг на попередніх засадах вже неможливо.

Мають бути відновлені такі рівноваги: геополітична – всередині європейського вибору, внутріполітична партійна – через загальнонаціональні партії (з повною поразкою всіляких регіональних партій), регіональна – децентралізація має забезпечити рівновіддаленість регіонів від центру, мовно-культурна – суспільний патріотизм має бути покладений в основу творення політичної багатоетнічної нації.

Не можуть існувати надалі нерівноваги між владою та громадою, між близькими до влади олігархами та віддаленими від неї, між олігархічним бізнесом та середнім класом, між регіонами, які "годують країну" і регіонами, які змушені потім вмирати за викорінення цієї ілюзії.

Ці важливі нерівноваги попали у центр уваги української громади і не можуть існувати надалі – вони або будуть знищені владою, або будуть знову зметені громадянським протестом разом з владою, якщо вона не захоче їх зліквідувати.

Геополітична рівновага

Вибір на користь Європи зроблено ціною великих зусиль. Але це не означає, що такий вибір не потребує тривалого процес встановлення нової системи геополітичної рівноваги.

Нам нікуди дітися від геополітичного розриву, бо основна геополітична розбіжність завжди була не між Росією та Європою, а між Росією та США. Більше того, у Європі теж немає єдності щодо сприйняття України як європейської держави.

Отже завдання геополітичної рівноваги має бути вирішено через участь в новій "холодній війні", яка неодмінно настане після нинішньої війни у її гарячій фазі.

Розрив зв'язків з Росією на найближчі роки неминучий. І чим швидше ми це зрозуміємо, тим легше йтиме цей процес.

Україні не потрібно боятися ситуацій конфліктів з Росією, з Європою і з її окремими країнами, і з США.

Міжнародні конфлікти це нормальний стан досягнення геополітичної рівноваги.

Конфліктувати потрібно стратегічно, мирно, досягаючи наперед обумовлених цілей.

В статті "Ключове питання безпеки України" я показав, як можна конфліктувати, ставлячи питання вибору між ядерним статусом України і її вступом до НАТО.

Україна ніколи не досягне стану безпеки, якщо не буде прагматично ставити питання про свої інтереси безкомпромісним чином.

Нехай Захід та Росія подумають, що для них краще – ядерна України чи Україна в НАТО. І українська громада теж нехай над цим подумає.

Але цей вибір щодо України має бути зроблено тільки таким чином. Ніякі меморандуми і угоди, в яких Україна втрачає реальну потугу, а отримує лише обіцянки, більше не є прийнятними.

Рівновага парламентської та регіональної політики

Рамкова стратегія Парламенту – тримати та відновлювати в разі втрати рівновагу у суспільстві. Новообраний Парламент має унікальну якість, яка раніше не існувала в короткий період незалежності України. Цей Парламент обраний з сильно зміщеним центром регіональної рівноваги. З окупованого Криму та з окупованої частини Донбасу представників в нинішньому Парламенті фактично нема.

Якщо правлячий клас хоче повернути цілісність країни довоєнного статус-кво, він повинен діяти так, щоб компенсувати цю зміщену рівновагу. Це означає, що відтворення зв'язності країни через закони має бути швидким та ефективним.

Є велика спокуса у Парламенту спробувати реалізувати перевагу україномовної спільноти України над російськомовною спільнотою. Але якщо ми хочемо зберегти цілісність країни, якраз цього робити не слід.

Для України питання регіональної рівноваги має принципове значення. Порушення регіональної рівноваги веде до руйнування територіальної цілісності.

Відтак Парламент має не тільки забезпечити пропорційну виборчу систему в країні, але ще й обов'язково ввести принцип загальнонаціонального характеру будь-якої партії. Партії за регіональною ознакою мають бути в Україні заборонені. Причому ця заборона повинна мати не формальний, а змістовний характер – будь-яка партія не просто повинна мати регіональні філіали (як це було у Партії регіонів), а на виборах доводити загальнонаціональність своєї підтримки. Політична агітація, спрямована на частину регіонів України, має бути принципово заборонена.

Децентралізація влади в Україні має забезпечувати рівновіддаленість регіонів від центру. Це означає прямі законодавчі заборони на регіональні преференції чи регіональні обмеження.

Регіональний трайбалізм в Україні має бути знищено всередині всіх інститутів – партійних, адміністративних і навіть громадянських.

Децентралізація вперше робить можливою міжрегіональні відносини в обхід центру, а це потребує нової інфраструктури політичної та економічної комунікації в країні.

Рівновага між гілками влади

Неефективним є подальше існування порушення принципу розподілу влад між двома квазівиконавчими її гілками – Президентом та Урядом. Не сприймаються як прийнятні українською громадою спроби узурпації Президентом влади у Парламентській більшості та контроль Президентом судової влади. Подальше існування таких порушень є неможливим з огляду на усвідомлення цих проблем українською громадою на такому рівні, що вона більше з цим миритися не буде.

Це означає серйозні зміни до Конституції в питанні балансу влад.

В Україні принцип розподілу влад має бути реалізований чітко і послідовно. Стримування та противаги, про які йдеться в теорії конституційного права, це стримування та противаги на основі розподілу влад, а не на основі їх зрощення, як це чомусь вважають українські конституційними.

Отже спочатку потрібно забезпечити чіткий розподіл і незалежність гілок влади, а вже потім виписати стримування та противаги для ситуацій конфлікту між гілками влади.

Ще раз підкреслю – ніяких стримувань та противаг поза ситуацією конфліктів між гілками влади не має бути.

Саме таке уявлення повинно бути реалізоване під час конституційної реформи.

Це означає, перш за все, передати повноваження конституційного суду, який жодного разу не вирішив конфлікт між гілками влади, до суду загальної юрисдикції (можливо до Верховного) і при цьому провести повне перезавантаження судової влади в країні. Нам потрібна не судова реформа, а створення судової влади наново.

Рівновага системного бізнесу

Останнім часом в Україні виявилася мало приємна обставина – не для всіх представників колишнього і нинішнього вже трохи зміненого правлячого класу цілісна Україна є цінністю.

Якщо політики змушені про цілісність країни заявляти і хоча б позірно цього дотримуватися, то бізнес без цього може обійтися.

Чим більш регіональний і водночас транснаціональний є системний бізнес, тим менше він патріотичний. Транснаціональний олігархічний бізнес з регіональною прив'язкою всередині України потенційно небезпечний для країни.

Патріотичним може бути крупний системний бізнес, який рівноважно представлений в усіх регіонах України. Такий системний бізнес може бути національним чи транснаціональним, це вже неважливо. Важливо, що такий системний бізнес створює зв'язність країни, економічно пов'язуючи різні її регіони.

Відтак регіонально орієнтований системний бізнес в Україні має бути реструктуровано. Як це зробити – шляхом добровільних дій бізнесменів-власників, через дії Антимонопольних інституцій чи шляхом націоналізації з наступним перепродажем, це питання політичне.

Мало того, системний бізнес з міжнародною орієнтацією на якусь одну країну – зокрема Росію чи США, також має попадати під щільну увагу української громадськості та СБУ.

Стратегія безпеки України та реформи

Від розгулу прямої демократії ми, можливо тимчасово, переходимо до представницької демократії з частково зміненим правлячим класом, який за революційним задумом чи вимогою Майдану має впровадити нашу "Quasi una fantasia".

"Quasi una fantasia" – це вислів, який вживали архітектори древнього Риму і країн Середземномор'я, для означення чогось неймовірно красивого, що змушує переглянути наявні погляди на архітектуру.

Наша "квазі уна фантазія" це 60 чи навіть більше реформ, які має здійснити Україна.

Водночас цей міф про реформи, у який зараз мало хто вірить, застить очі і затьмарює розум, бо він мало придатний для розуміння тієї стратегії безпеки, якої має дотримуватися правлячий клас України, щоб елементарно зберегти країну цілісною.

Зараз той самий випадок, коли за реформами ми можемо перестати бачити цілісну країну, а цього би дуже не хотілося.

Справжня стратегія безпеки України для української громади та правлячого класу країни – це відновити рівновагу в Україні на принципово іншому рівні, тобто відновити рівновагу оновленої через реформи економічної, політичної, соціальної та культурної систем країни.