Нещодавно героїчна жінка Надія Савченко написала лист українським воїнам, які нині на передовій. Вона, переживши тиск і знущання, залишилася сильною особистістю, якій не потрібно бити себе у груди, захлинаючись в ура-патріотичному пориві. Просто, по-людськи і без пафосу вона звернулася до хлопців. Льотчиця запевнила, що віддала би життя, аби опинитися на передовій і ділити з бійцями поразки і перемоги.

"Хлопцям на передову.

Захисникам аеропорту в Донецьку.

Мені тут багато людей з України і з цілого світу часто пишуть, що я герой, а я відчуваю, що дуже недотягую до цих героїв, котрі зараз на передовій, захищають Україну.

Сидіти в тюрмі дуже тяжко і тошно. Від безсилля біль розриває серце, розум і душу. Як на мене то краще загинути в Україні, ніж жити в Росії, бо для мене вся Росія - в'язниця. А є ж такі дурні, які думають, що мені тут добре. А я б життя віддала, аби тільки опинитися на передовій поруч з вами, в окопах і ділити одну банку тушонки на семеро і курити рідну цигарку "прилуки червоні" на трьох... і як би там не було тяжко, для мене, поруч з вами, все було б легко. І прийняти пліч-о-пліч з вами бій проти ворога, навіть якщо і останній в моєму житті, для мене буде за честь!

А ви молодці, хлопці! Тримаєтесь! Всі молодці, хто не злякався піти на фронт, а про кіборг-козаків, що Донецький аеропорт захищають так взагалі легенди ходять! Знімаю шляпу, хлопці, яйця у вас міцні і мужності вам не займати. Чула, яку вам тактику виробили, розумію, що ще й командири у вас толкові,а це в армії зараз дорожче золота. Захоплююся вашим подвигом!

Але дуже попрошу у вас одного, хлопці - не звірійте. В будь-яких своїх діях і думках залишайтеся людьми. Бо ця триклята війна рано чи пізно закінчиться, і якщо виживеш, то самому із собою ще все життя жити... Особисто для мене ця війна важка тим, що вона наполовину громадянська. Я як солдат і офіцер ЗСУ давала присягу на вірність українському народу. А зараз якась частина мого народу заплуталась і вирішила себе вважати російським народом... Що ж... Мені шкода. І нехай там Путін говорить, що Україна для Росії дуже важлива і будує загарбницькі плани на "Новоросію чи малоросію" - придатком Росії ми більше не будемо! Дякуємо! Вже проходили це історично неодноразово! Українці це самобутня і самодостатня нація! І не українці росіянам "братья меньшие...", а бурі ведмеді!

Тому чорта їм лисого, а не Україну! Краще ми з росіянами будемо добрими сусідами, аніж поганими родичами. Не хочеться писати вам таких банальних слів, як: тримайтеся, повертайтеся до дому і до родини, любові, миру... - і так зрозуміло, що я вам всього цього бажаю. Напишу словами Панфіловців: "Сегодня за Родину умирать еще рановато, сегодня за Родину пожить надо!" Бажаю вижити і перемогти! Ніхто крім нас! Разом і до кінця! Слава Україні! Героям слава!

Якщо виживу тут і повернусь в Україну, то, здається, зараз я вже повинна буду сидіти у Верховній Раді, але це не завадить мені прийняти ще хоч один бій пліч-о-пліч з вами... Будем жить..!"

11.12.2014 Савченко Н.В.