Хотя міжнародні дєятєлі взяли собі за моду особенно інтенсивно працювати іменно під час вихідних, а часто й ночами. Це вони, наверно, на сверхурочні розраховують. Або думають, що на вихідних небайдужі громадяни за їхніми дєйствіями стежать не так уважно, то можна не сильно напрягаться. Останні дні з точки зору резонансних собитій видалися особливо багатими, но суть проісходящого сильно скрита за туманом сверхсєкретності, яким оті дєятєлі окутують свої договорняки. Ота сверхекретність порождає всячеські інсинуації, а слабих духом громадян ввергає в униніє і панікйорські настрої. Но сільська аналітіка не привикла отступать перед трудностями і ми попробуємо зараз разом спокойно та хладнокровно вскрить справжню суть проісходящих собитій, щоб зрозуміти, що нас ожидає у бліжайше врем'я.

Ці собитія, переговори і челночні поїздки мірових лідєров можна було б назвати сплошним празніком для сільської аналітіки, якби не війна, не кров і не долі конкретних людей. Доля Наді Савченко з кожним днем все сильніше тривожить діда, бо наша дівчинка вже майже два місяці тримає голодовку. Це неймовірно багато і це вже давно не шутки. Хуйло упорно бикує і продовжує ігнорувати вимоги мірових лідерів звільнити Надю, що опосередковано свідчить про його недоговороспособность і в інших питаннях. Справа Наді Савченко - лакмусовий папірець не лише поведінки пацієнта Хуйла (з ним давно все понятно), но і мірових лідерів та вітчизняних політиків. Кожен з них щодня має задавати собі питання - а чи все я зробив для врятування Наді? Тут хоч-не-хоч взори небайдужих громадян переводяться на уважаемого Петра Алєксєєвича. Да, він постійно і на всіх рівнях говорить про Надю, наверняка прямо в очі задає неприятні вопроси лічно Хуйлу, но чи цього достатньо? Треба використовувати всі можливості, щоб врятувати її життя, даже такі екстравагантні, як прямий приказ верховного главнокомандующого прекратить голодовку. І тут не має ніякого значення, що формально Надя вибула з рядів ВСУ. Формалізм тут нєуместєн, мова йде про життя людини, яка стала нам вже як рідна. Тому дід повторно требує від уважаємого Петра Алєксєєвича нємедлєнно втрутитися і напряму звернутися до Наді, наказуючи їй, або по-батьківськи просячи, негайно припинити голодування. І не упрощать своєю смертю жізнь миршавому Хуйлуші. Надіюся, що діда почують ті, кому положено.

А тепер про гарячі собитія в міровій політиці. Кохве-чай заварили? От молодці. Приступаєм.

Картина проісходящих в останні дні собитій представляється дідові в такому вигляді: активізація бойових дій в зоні АТО, нє взірая на всі зусилля та бравурні заявлєнія руссо-окупантов, понємногу захлинаються, наша Армія показала себе круто. Ярких воєнних успіхів руссо-фашистам добитися ніяк не вдається, насмешліві коментарі про слабкість нашої Армії з ватних форумів кудато іспарилися, натомість там дедалі більше вереску про кровожадну укропську воєнщину.

Це хороший признак, бо свідчить про возрозшу боєздатність нашого війська. Що не дає Хуйлу возможності диктувати Западу і хунті свої условія.

Однако, активізація воєнних дій на сході Украіни не могла пройти повз уваги Запада, який зараз особливо гостро реагує на подібні ексцеси. Запад слішком сильно впрягся в цю тему. При тому ніхто з мірових лідерів не обманюється і робить правильний висновок, що причина кровопролиття одна - Хуйло.

Хуйло же, єслі хотів добитися уступок Запада, добився рівно протилежного - позиція мірового сообщества поступово радикалізується. Мірові лідєри єдині в своєму прагненні остановити кремльовського дебіла. А те, що акценти ЄС і США ставлять на різні способи досягнення цієї мети не має нікого вводити в заблуждєніє. Ці способи не суперечать одне одному, а взаємно доповнюються.

Ітак, ми бачили, як Меркель і Олланд злітали в Москву, предпрінявши попитку вразумить Хуйла. При тому Меркель прекрасно отдавала собі отчот, що попитка ця майже безнадійна. Хуйло по ідєє і мав піти в глухую нєсознанку, шо він ніби ні при чом, ідітє фрау Меркель с міром. Тоді фрау Меркель полетіла б у Мюнхен, розказала, шо пацієнт безнадьожен, нужно хірургіческоє вмешатєльство і передала б слово товаріщу Байдену. Но Хуйло в переговори раптом втягнувся, і начав тягнуть резіну. Те, що він попросив продовжить переговори в неділю, по тєлєфону, визване, як дід собі думає, опасєнієм, шо вердікт йому американці б оголосили прямо на Мюнхенській конференції. Боїться, значить, засранець от і волинить.

Меркель согласилася продовжити переговори в неділю, но з нєпременним условієм, щоб участь у них взяв і уважаємий Пйотр Алєксєєвич. Хуйла це условіє неприятно покоробило, но він винуждєн був согласиться. Вчора ота телефонна конференція нормандської четвірки состоялася, но як обично в режимі сверхсєкретності, тому нам лишається лише догадуватися про шо вони там полемізували.

Попробуєм же вскрить принаймні главну сущность возможного будущого договорняка. Але пам'ятаючи, що всі ці раунди переговорів лише тактичні, іх вже було немало, а буде, вірогідно, ще до біса. Дід нагадує, що хорвати п'ятнадцять разів заключали разнообразні перемирія, пока не визріли умови для радикального і швидкого відновлення територіальної цілісності держави. Так шо наш марафон продовжується, тримаєм темп і рівномірне дихання.

Щоб понімать, що іменно проісходить зараз в нормандському форматі, треба пам'ятати, що уровень довіри між Хуйлом і трійкою равен нулю, а в случаї Петра Алєксєєвича виражається вообще в мінусових олиницях. І діло не лише в тому, що вони Хуйлу не довіряють, це совершенно очевидно. Но і в тому, шо в Хуйла нема ніяких основаній надіятися, що мірові лідєри не кинуть його. Не знаю як там Меркель з Олландом, но уважаемий Пйотр Алєксєєвич с наслаждєнієм кидоне Хуйлушу при первом же удобном случає. І Хуйлуша чудєсно це понімає. Тому, помимо прочого, требує гарантій. Про гарантіі ми поговоримо пізніше, а тепер про возможне содєржаніє грядущого договорняка. Який тоже може бути лише тимчасовим, не будем переоцінювати його значення.

Як дід собі представляє сітуацію, Хуйло намерен зафіксірувать статус-кво і перетворити ДНР-ЛНР в нєкоє подобіє Придністров'я, но шоб Київ іще і взяв оті окупіровані тєриторіі на бюджетне содєржаніє. Вообще про Придністров'я в послєдні дні багато разговоров, но дід не согласєн з такими суждєніями. Недавня історія дає нам чимало прикладів принципово інших способів вирішення похожих проблем. І іменно на такі способи націлена зараз Меркель.

Звичайно, паралелі завжди недосконалі і однобокі, но дід сподівається, що всі ви чудесно пам'ятаєте драматичні події, які розгорнулися в Македонії у 2001 році. Тим, хто в цей час був іще школяриком і інтєресувався тамагочами, а не політікою, дід вкратце нагадає. Ітак, Македонія: страна з населенням 2 млн.чол, четверту частину якого составляють албанці. В період балканських собитій у Македонію до місцевих албанців додалося ще 200 тисяч переселенців з Косово.

Тобто, з 2 млн населення слов'ян було лише 1 млн 300 тисяч, і порядка 700 тисяч албанців. Це був період, коли албанці винашували плани створення Великої Албанії і всьо такоє. В общем, албанці в 2001 році создали на півночі Македонії свою армію, начали воєнні дєйствія в результаті чого захватили купу територій і зупинилися перед решающим броском за 20 кілометрів від столиці Скоп'є. Армія і поліція Македонії терпіли всячеські поразки і розбігалися, надіі на спасєніє вже майже не було. З-за кордону до албанців потяглися добровольці, пішло оружіє і всьо такоє. Македонська державність постала перед реальною загрозою катастрофи.

Дальнєйший ход собитій окутан конспірологічним туманом, но дідові не раз приходилося чути, як нєкоторі гражданє глубокомислєнно мовчали про роль доблесних українських вертольотів. В любом случаї ударну групіровку албанців удалося розбити і відтіснити від столиці, началися локальні боі в їхній зоні АТО.

А презідєнт Македонії Трайковскі до самої своєі смерті своім лучшим другом щитав Льоню Кучму. Нєкоторі конспірологи щитають, що разразившийся після македонських собитій "кольчужний скандал" був помстою американців Кучмі за несогласовані з Вашингтоном дєйствія проти албанців, завдяки яким по суті вдалося врятувати македонську державу і похоронити ідею албанської імперії. Но то таке, мова зараз не про це. А про те, яким образом вдалося врегулювати цей конфлікт. Тут дід рекомендує нелінивим громадянам уважно прочитати текст Охрідської угоди. І співставити з тою інформацією, яка витікає з кругов, близьких до Меркель. Лічно дід уверен, шо македонський досвід удачного врегулювання проблеми сепаратизму міровими лідєрами врахований і суть "плану Меркель" в главних пунктах перекликається з Охрідською угодою. Завдяки якій Македонія збереглася, як єдина унітарна держава, при дотриманні прав албанської меншини, надання їм прав місцевого самоврядування і таке інше. Алі Ахметі на виконання Охрідської угоди винуждєн був розпустити свою армію албанського спасєнія, а натомість создав політичну партію Демократичний союз за інтеграцію, яка стабільно пользується довірою аж 10% ізбіратєлєй, шото там участвує в парламентських дебатах і всьо такоє. Сам Ахметі залишається под санкціями США і ЄС, шо не мішає йому яросно критикувать македонські власті. Но хоть людей не вбиває.

Дід вже зараз уявляє собі іронічні ухмилки нєкоторих граждан, які представили собі Захарченка чи Моторолу у нашому рідному Верховному шапіто. Ну, по-перше, багата історія нашого Верховного шапіто бачила вже всяких клоунів, а по-друге, мова про інкорпорацію в політичну систему Украіни всяких одіозних лічностєй не йде. Про це й мови бути не може. Арсєнал средств разобратися з подобними терористичними дєятєлями в Запада величезний і досвіду не занімать. Хто зараз пам'ятає про Караджича? Ілі про Біляну Плавшич? Так шо умних куплять, дурних нишком уберуть, це вопрос техніки. Главне зараз вирулити на вироблення рамочного політичного рішення, яке б основувалося на нерушимому пакетному соглашенії. Колись дід образно пояснював сущность пакетного принципу договорьонностєй, коли два дядьки стоять націливши олин одному в голову пістолєти і тяжко дихають, крепко держачи друг друга за яйця. У таких случаях помагає лише пакетна договорьонность та синхронність дій. На разунок "раз" пістолєти одновременно ставляться на запобіжники, на разунок "два" відводяться від голови друг друга, на рахунок "три" пальці мееедлєнно, но одночасно розжимаються, і кожен робить по два шага назад.

Подобна задача стояла перед договорняком Мінськ-1, но по вині Хуйла пакетна договорьонность не сработала. Хуйло начав бикувати, і уважаемий Пйотр Алєксєєвич в ответ тоже не став ставити пістолєта на запобіжник.

То, шо робить зараз бундесфрау Меркель, це попитка вернуться до виконання пакетного договору з тим, щоб противники не лише відвели від голів друг друга пістолєти, но і відпустили друг другу яйця, бо їй, як женщині, неприятно дивитися на оте паскудство. Однако Меркель явно думає і про стратегічну перспективу, тому зараз її попитки продиктовані ще й необхідністю вироблення такої схеми тактичного пакетного договорняка, який би впослєдствії дозволив логічно перейти до врегулювання всього комплєксу питань. І тут, дід в цьому парктично уверен, Запад тримає в пам'яті македонський досвід.

Масштаби Македонії і Украіни звичайно різні, а в албанських сіпаратістов, хоть вони й получали широким потоком оружіє і поповнення із-за рубежа, не було за спиною Хуйла з ядєрним оружієм. Но суть македонського конфлікту в принципових чертах повторює в мініатюрі те, що відбувається зараз вокруг ДНР-ЛНР. Ще раз повторю - дід не знає деталей проісходящих переговоров і не вкурсі про шо домовляються зараз лідєри. Тому видвинута версія про приклад Македонії лише гіпотеза. Но ця гіпотеза має право на существованіє набагато більше, ніж версія про нове Придністров'я, по тій простій причині, що пример Придністров'я негативний, а повторювати негативні сценарії Запад явно не намерен. Тим паче в Запада чимало досвіду в більш розумному розрулюванні конфліктів. Не забуваємо, що і Придністров'я, і Абзазія з Південною Осетією образовувалися фактично без участі Запада, у всіх тих случаях парадом командували ісключітєльно з Кремля. В нас же ситуація принципово інша, а повномасштабна вовлєчонность Запада, требуванія якого не в состоянії ігнорувати даже Хуйло, дають дідові підстави думати, що Хуйлу не вдасться реалізувати отработані Москвою суенарії заморожених конфліктів.

Велікая Албанія - той же "русскій мір" тільки в зменшеному масштабі. Но набір штампів і ідеологічних міфів практично один в один. І ті й другі утвержають, що вони пупи землі і радість человечества. І албанська і російська вата свято переконана в своєму мессіанстві і у свойом веліком будущем. Но й ті і другі незмінно рушаться при зіткненні з реальним життям. А загалом, при вирішенні тактичних питань врегулювання існуючої на сході проблеми, відповідальні політіки мають постіно тримати в пам'яті стратегічну задачу якомога безболіснішої реінтеграції окупованих територій в склад Украіни. А ця задача воєнного вирішення дійсно не має. Тому Меркель по своєму права впираючись проти надання Украіні зброї і стимулюванні таким чином нової ескалації конфлікту.

Шо не означає, що Меркель повисне на шиї в Обами, умоляючи його не давати Україні зброю. Сьогодні Меркель у Вашингтоні і обидва лідери наверняка прагматично обсуждають і види зброї, поставка яких могла б допомогти Україні вирішити зберегти життя своїх воїнів. Звичайно, не варто переоцінювати значення поставок оружія, але навіть недавня історія свідчить, що поява в однієї з сторін якісно нового виду зброї здатна докорінно змінити розклад сил на театрі воєнних дій. Про значення українських гелікоптерів в македонських подіях дід уже намекав. Часто розумні люди намекають і на Афганістан, де обстановка докорінно змінилася після того, як у моджахедів появилися стінгери. Тому поява в українськоі воєнщини зброї, яку американці цнотливо називають нелетальним оборонним оружієм, також здатно серйозно поумеріть пил російських албанців. Американці це знають, знають про це і європейці, но не поспішаютьпо одній простій причині - все ще тліє надія, шо Хуйла вдасться вернуть в адекват і шо він не потягнеться рученятами до ядєрної кнопки.

Однако, риторика випускника факультєту конєводства МГІМО Лаврова, яку ми чули в Мюнхені, не дозволяє надіятися на благоразуміє Кремля. А значить уже в бліжайше врем'я на українських полігонах можуть появитися американські інструктори, які будуть готувати вже наших інструкторів як обращатися з Джевелінами та іншими подобними гаджетами. Пока шо Запад держить паузу, предоставляя Хуйлу возможность одуматься. Чи воно одумається? Дід в цьому сильно сумнівається. Значить Западу не останеться іншого виходу, як іти на ще більш радикальні дії. Во всяком случаї, як заявила дєвушка Могеріні, ЄС не возражатиме, єслі американці рішать надати Україні зброю. Це не внесе недоразуменій в монолітний блок западних держав. Дід в цьому теж не сумнівається.

В середу в Мінську вроді состояться переговори, на яких ніби Порох з Меркель та Олландом мають договориться про другу попитку виполнєнія пакетного соглашенія. Ну шо ж, посмотрім, що з того буде. Хуйло зараз всіх боїться, нікому не вірить і даже Меркель уже давно не вірить, хотя та готова поклястися шевелюрою Олланда, шо не збирається дурить московського сцаря. Порох тоже готовий поклястися хоть Мудачуком, шо тоже чесно виконуватиме свою часть пакету.

Но обращаєм вніманіє, шо Мінськ вибраниний далєко не случайно і не для того, щоб потішити самолюбіє Лукашенка, которий с удовольствієм зможе послать Назарбаєву смайлік з висунутим язиком. Ні, причина не в цьому і не в географічній боизькості. На Мінську настояла Меркель, Хуйло хотів Астану, но Меркель упорствувала і перемогла. Меркель хоче підкреслити, що в основі пакетного соглашенія залишаються попередні домовленості і це опосередковано свідчить, що ізначальний план Хуйла окончатєльно полетів у мусорне відро.

Міф про дипломатичні таланти Хуйла і його вміння когото там перегравати за столом переговорів придумане самим Хуйлом. Практика свідчить, що мірові лідєри постійно обігрують Хуйла на переговорах. Даже після Іловайського котла, коли Хуйло був казалось би на коні, йому не так вдалося продвинути свій палн, отой план западні контрагенти та Порох хитро обкорнали і по суті нав'язали Хуйлу обізатєльства. Які той мав виконувати. Но не виконував і в результаті тепер получив план Меркель. Хуйло січас в тягосних раздуміях, бо понімає, шо його десь кидають, но де іменно, не понімає. Скудоумен сцарь всєроссійскій. Ну і помощніки в нього под стать - Лавруша далєко не Талейран, а Мудачук... А Мудачук всігда славився тим, що з треском провалював любі плани, за які брався.

Печальна судьба СДПУ(о), да простять діда українські есдеки, ярко свідєтєльствує про государственні і управлінські таланти цього дєятєля. Важно, щоб Хуйло не убрав Мудачука з переговорного процесу, а він, похоже, убирать його звідти не намерен. І це вселяє в діда тверду віру, що й на цей раз Хуйло зазнає за столом переговорів унізітєльне пораженіє. Но возможно даже не пойме де і щитатиме результат Мінська-2 своєю перемогою. Ну що ж, дурень думкою багатіє.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, держим кулаки за нашу героїчну дівчину Надю Савченко і за всіх полонених, всіляко допомагаємо Армії, займаємося фізкультурою і спортом та єслі є врем'я, читаєм repka.club.