Вчора відбулося перше засідання Національної ради реформ. Були Президент, голова Верховної Ради, прем’єр-міністр, секретар РНБО, голова Нацбанку, практично всі міністри, керівники декількох комітетів Верховної Ради, глава адміністрації та його заступники. Почалося з камерами та журналістами, красиво і піднесено, всі по черзі говорили правильні речі. Потім камери пішли, і далі вже було зовсім інакше: без сентиментів та красивих фраз, пару разів навіть на підвищених тонах.

Отже, що таке Національна рада реформ? Як ми знаємо з історії (у тому числі новітньої), про інституції не можна судити за їхніми назвами, вони є тим, чим їх наповнюють люди. В Конституції про цей орган немає жодного слова. Але Конституцією не передбачена глибока криза державності, в якій опинилася Україна. Змінися або помри — це про нас. Ми знаходимося перед грандіозними викликами в ситуації, коли політичні еліти частково ще намагаються захистити стару систему, частково вже розуміють необхідність її зламати, а народ начебто вимагає змін, але більшою мірою до них не готовий. Врешті, про це я детально писав в нещодавно опублікованій статті на Українській Правді.

Ось в цих умовах і виник, по суті, цей надзвичайний орган як майданчик для комунікації всіх гілок влади і на додачу громадянського суспільства, яке вчора представляли Anna Derevyanko, Дмитро Котляр та я. Немає жодного сенсу цитувати офіційні документи, з якими можна ознайомитися на сайті, тож поділюся своїм власним баченням: це орган координації зусиль команд, які розробляють реформи, та пошуку згоди всіх гілок влади, громадянського суспільства, бізнесу, експертних середовищ. Порядок дій такий:

а) реформи розробляються проектними командами, 

б) узгоджуються на цьому комунікаційному майданчику, 

в) виносяться у вигляді готових проектів на затвердження Парламенту,

г) впроваджуються Урядом.

Звичайно, це ідеальна картинка. На практиці буде страшенний спротив старої системи, що позбавляється повноважень і доходів, яку ми називаємо Гідрою.

Треба розуміти, що Гідра не уособлена конкретними людьми, яких треба просто приборкати (принаймні не завжди уособлена). Тією або іншою мірою частиною Гідри є кожен з нас, що час від часу бере участь у старих соціальних практиках. Ніхто ж не встане просто так на засіданні парламенту або уряду і не скаже: «Я проти реформ». Всі будуть за, але одні будуть потихеньку гальмувати всілякими бюрократичними чи політичними механізмами, а інші потихеньку проламувати той спротив.

Але політичний спротив не є єдиною проблемою реформ. Іншою проблемою є розчарування міжнародних інституцій, які мають це фінансувати. Отже, є завдання швидко довести ділом, а не словом, що Україна заслуговує на довіру у цій сфері. Третьою проблемою є неготовність переважної більшості громадян попрощатися із совком, і про це ми також неодноразово писали. Народ проїв, а еліти розікрали гроші на двадцять років вперед. І тепер ці роки треба якось прожити, і не просто прожити, а капітально перебудувати наш будинок в умовах, коли ми його ламаємо-будуємо і водночас там живемо, будматеріалів нема, частина будинку охоплена полум’ям, а надворі порядкують бандити. Весела задачка.

Отже, вчора на майже трьохгодинному засіданні було наступне.

1. Затвердили Стратегію 2020, яка була презентована ще у серпні. Власне, матеріали Візійний проект "Нова Країна" були значною мірою використані при її розробці, але є декілька чутливих розбіжностей. Вчора на засіданні я не піднімав цю тему: зараз треба швидко рухатися, а внести окремі зміни можна і пізніше. Головне, що Стратегія містить чітку мету, правильні вектори розвитку, повний перелік необхідних реформ (62 позиції), деталізований опис 10 пріоритетів, 25 ключових показників та низку правильних мемів (наприклад, новий суспільний договір).

2. Затверджені основні документи щодо роботи самої Національної ради. Не буду переказувати, вони будуть у відкритих джерелах. Для об’єднання зусиль трьох гілок влади створений «трьохголовий» виконавчий орган із Dmytro Shymkiv, Hanna Hopko та Айвараса Абромавичуса. Зверну увагу, що створюється Проектний офіс як штаб розробки реформ, туди будуть залучені кращі фахівці, фінансувати це готовий Європейський банк реконструкції та розвитку.

3. Далі були заслухані п’ять статусів:

-- по виконанню Угоди про Асоціацію з ЄС

-- по антикорупційній реформі

-- по судовій реформі

-- по дерегуляції

-- по реформі державної служби

Не беруся описати кожен з цих статусів, але пару ключових сьогодні протягом дня опишу.

«Ми згаяли час,» — сказав вчора Порошенко. Важко сказати, чи могло бути інакше в умовах старого парламенту, наповненого регіоналами та їхніми прибічниками, в умовах війни та неготовності більшості народу до швидких змін. Напевне, авторитарний лідер на кшталт Ататюрка зробив би більше, жорстко затиснувши всіх незгідних. Порошенко не Ататюрк, сучасна Україна не Туреччина часів розпаду імперії. Існує принципова суперечність між демократією, яка закріплена Конституцією, потверджена Майданом і оплачена кров’ю, з одного боку, та бажанням більшості людей жити в умовах соціальної держави, на яку немає грошей, з іншого боку. Реформаторам доведеться маневрувати.

І тут постає одна з головних проблем наших реформ: комунікація. Ми повністю програємо комунікацію реформ до народу та комунікацію України до світу. Без вирішення цієї основної, на мій погляд, проблеми нічого не буде. Мої пости на Facebook цієї прогалини не заповнять.

Далі буде.