Останні 10 років обговорення будь-якого рішення влади завдяки політичним ток-шоу та джинсовій журналістиці переводиться з раціональної площини до емоційної. Причин цьому дві. Перша: значна частина суспільства не здатна розібратися в безлічі питань державного та місцевого урядування, які виникають майже щоденно. А свідомість людини потребує цілісної картини світу, в яку краще вписуються емоційно-яскраві компоненти. Друга: на емоційному рівні людиною простіше маніпулювати. Звинуватити у падінні курсу гривні чи нерозчищених від снігу дорогах простіше Путіна, Януковича, москалів та інших, ніж розібратися і виявити винних та зацікавлених у корупції та гальмуванні реформ.

Тим більше, що відповідальність у наших політиків не в моді.

Останнім часом вкотре у ЗМІ постало питання: що робити з малими архітектурними формами (скорочено – МАФ: ларьки, кіоски, “пополняшки”), які хаотично, іноді без документів, виникають у місцях із значним людинопотоком. Пропоную подивитись на цю проблему з точки зору різних груп інтересів.

Підприємці-власники мереж МАФів. Інтереси цієї групи достатньо добре представлені у міській раді: декілька депутатів безпосередньо або опосередковано мають відношення до найбільших мереж. Як правило, для них питання оформлення документів, враховуючи непрозорість правил та процедур, не є проблемою. Навпаки, нинішній стан справ надає їм конкурентну перевагу перед власниками-одинаками. Ця група зацікавлена в консервації існуючого становища.

Працівники мереж МАФів. Люди, як правило з низькою кваліфікацією, які не можуть претендувати на високооплачувану престижну роботу з комфортними умовами праці. Дешева робоча сила – це найвагоміша причина існування ларьків в Україні. У розвинених країнах функції кіосків виконують вендінгові і телефонні автомати чи платіжні термінали. Громадяни у МАФах працюють здебільшого без офіційного оформлення, у будь-який момент можуть бути звільнені чи «оштрафовані» на всю свою зарплатню, тому легко піддаються маніпуляціям з боку власників. Тим не менше, вони здебільшого не хотіли би втратити роботу через рішення органів влади. Зацікавленні у легалізації МАФів як свого робочого місця. Вплив цієї групи на політичні рішення може відбуватися за допомогою пікетів та інших публічних заходів, які організовують власники мереж.

Підприємці-власники одного МАФа. Підприємці, які мали досвід роботи у торгівлі та заробили невеликий стартовий капітал для роботи на самих себе. Знаходяться у стані постійного страху та невизначеності, не маючи права на постійну діяльність на одному місці. Низький рівень доходів робить сплату єдиного податку та єдиного соціального внеску істотною статтею витрат. Як правило, спілкування з контрольними органами зводиться до дрібної корупції. Група неструктурована, тому її вплив на прийняття рішень незначний.

Клієнти ларьків та кіосків. Люди, які свідомо чи ні, підтримують гривнею існуючий стан справ. Вони мотивують власників МАФів розвивати свій бізнес. Маю припущення, що попит на послуги більшості кіосків може бути легко переорієнтований на інші формати надання послуг чи продажу товарів: вендінгові автомати, термінали поповнення рахунків. Тому ця група не висловлює свого відношення до проблеми.

Громадяни-противники МАФів. Погляди цієї групи яскраво представлені у мережі Інтернет, здебільшого у коментарях під матеріалами стосовно предмету аналізу. Парадоксально, але серед противників кіосків є й їхні клієнти. Спектр прагнень групи: від заборони встановлення нових МАФів до зносу всіх існуючих. Основна маса прихильників, подібно до нормального розподілу, займає проміжну позицію, яку можна сформулювати як «прибирання найогидніших ларьків та суворий контроль за встановленням нових». Група не має значного впливу на прийняття політичних рішень, хоча наявність у ній громадських активістів може спричинити публічні акції на підтримку своєї позиції.

Зацікавлені чиновники міськвиконкому та контрольних органів. Переважна більшість чиновників критично ставиться до будь-якого втручання громадськості у процеси прийняття рішень. З одного боку ця група прагне консервації існуючого становища, а з іншого – ще суворішої процедури отримання дозвільних документів. Це дасть змогу підвищити “тарифи” за погодження документів. Ліквідація МАФів цій групі однозначно не вигідна. Група має значний вплив на прийняття політичних рішень. Обмежувальним чинником для групи виступає міський голова та депутати міськради.

Депутати міськради та міський голова. Як видно з дивного інтерв’ю міського голови, він не знає, скільки МАФів розташовано у місті. І взагалі для нього це не “фатальна проблема”. Як гарно, що “фатальні проблеми” знаходяться поза компетенцією міського голови. І дійсно, у девальвації гривні та війні на сході його важко звинуватити. Тоді виникає питання: а чи не повинен міський голова відповідати за вирішення проблем на своєму, місцевому рівні? У країнах з розвинутою демократією після такого інтерв’ю чиновники, зазвичай, подають у відставку. Депутати, окрім тих, які пов’язані із власниками МАФів, теж не вважають, що проблема потребує їхньої уваги.

Якщо б не періодичні вибори, то взагалі б не думали про ці МАФи! Серед депутатів є як прихильники ідеї знесення незаконних кіосків, так і “адвокати” підприємців. Якщо говорити про депутатський корпус в цілому, то у цьому питанні більшість хотіла би знайти баланс між ситістю вовків та кількістю овець. Така позиція консервує наявне становище на не сприяє розв’язку проблеми.

Вулична торгівля є ознакою не тільки бідних азійських країн на кшталт Тайланду чи Індії. Згадайте, наприклад, знамениті хот-доги у Нью-Йорку чи морозиво у Римі. Але, погодьтеся, важко уявити “позвонішку чи пополняшку” у європейському місті. Є різні види вуличної торгівлі, тому не можна приймати однакове рішення, незважаючи на особливості. Не можна по-однаковому ставитися до намету у дворі на вулиці Колодязній, де продають невідомо-яке м’ясо без санітарного контролю та до кіоску на перетині Московської та проспекту, де готують смачні бургери.

Покійний Володимир Дмитрович Чайка розумів, які незручності створюють МАФи для міста, але говорив: “Куди подіти людей, що втратили роботу на суднобудівних заводах?”. Цією тезою часто спекулюють “захисники” МАФів. Звичайно, для того, аби зрозуміти масштаби цієї проблеми, потрібно провести інвентаризацію цих об’єктів та зібрати точні данні щодо кількості працюючих там осіб.

Для само-зайнятих власників одного ларька чи кіоску, потрібно запропонувати пільгове кредитування на побудову стандартизованого об’єкту, варіанти дизайну та розташування якого мають бути розроблені управлінням архітектури. Громадяни, які працюють на мережі МАФів, і втратять роботу внаслідок ліквідації незаконно споруджених будов, мають бути взяті на облік до центру зайнятості з усіма передбаченими законом наслідками.