Днями терористи та їх прихильники розповсюдили в мережі Інтернет чергове фейкове повідомлення. В ньому бойовики стверджували, що вони нібито захопили населений пункт Кримське. А військовослужбовці Збройних Сил України втекли, щойно побачивши колони найманців. На підтвердження бойовики демонстрували численні трофеї та фотографії «особливо сміливих» терористів біля таблички з надписом «Кримське». Журналісти передової інформаційної групи сьогодні побували в реальному населеному пункті Кримське Луганської області України. І від всього побаченого там, можемо стверджувати, що хвора маячня російських найманців, які недолуго намагаються копіювати у своїх московських патронів стилі та методи брехливих інформаційних вкидів – була і залишається відвертою брехнею! 

Передові рубежі нашої держави охороняють найкращі підрозділи з 80-ї окремої аеромобільної бригади, та 24-ї окремої механізованої бригади. Хлопці в окопах відверто сміються з таких повідомлень.

- От подивіться, від нас до ворога приблизно 800 чи 1000 метрів, - розповідає десантник з позивним «Татарин», який саме обороняє Кримське. – Ми їх бачимо в біноклі та приціли. З того боку влаштовують обстріли наших позицій зі стрілецької зброї, засилають до нас розвідувально-диверсійні групи. Ми їх не боїмося. Десантник вміє робити все. Крім однієї речі – утікати з поля бою. От і ми не налаштовані віддавати землю України загарбнику. А те, що вони там щось брешуть… Най їм Бог простить. 

Також, на передовій немає десятків підбитих українських танків, як це стверджують бойовики. Проте, в полях довкола наших бліндажів, є чимало згорівшої російської техніки. Влучні постріли з мінометів, гранатометів, танків та артилерії перетворили броньовану гордість російського «оборонпрому» на купу брухту, який тепер гниє в українських полях. Колишні російські танки, БМП та БТР дірявими, червоно-іржавими від вогню химерами псують мальовничі краєвиди України. І тому, командуванням було прийнято рішення стосовно їх вивезення до місць наступного етапу утилізації. 

- От ніяк не можу зрозуміти, чому цим російським найманцям так хочеться воювати? – звернувся десантник «Юрко». – Ми ж не йдемо на їх землю. Крім того, вони несуть шалені втрати, як в техніці, так і в живій силі. Напевно, російські матері якісь інші. Їм зовсім не шкода своїх дітей та чоловіків. Аби спекатись їх з дому, вони напевно ладні посилати їх навіть на війну. 

Водночас, вороги України не припиняють психологічного тиску на українських воїнів. Зокрема час від часу на 31-му блокпості, який був залишений нами щоб не нести зайвих людських втрат, маргінали проводять так звані «шикування слави». Тобто, користуючись перемир’ям, вони шикуються у кілька рядів, виносять червоний прапор неіснуючого СРС, та дуже голосно вмикають радянські пісні. Крім цього, через компанію мобільного зв’язку «Київстар», яка працює в Україні, до солдат на передовій приходять смс повідомлення з змістом, який ви можете побачити на знімку. Та, як сказали українські бійці, така клоунада тут на «передку» їм заміняє безкоштовні циркові вистави. 

Щодо самого населеного пункту, то фейкові визволителі землі Донбасу, від неіснуючих карателів, своїми обстрілами майже зруйнували цей населений пункт.

Вибиті вікна і двері. Кинуті хати і цілі будинки. Хвостовики мін, що стирчать на дорогах. Все це нагадує пейзажі з якоїсь фантастичної комп’ютерної гри.

Однак люди поступово повертаються сюди. Намагаються навести лад в зруйнованих будинках. А ще… нашим подивом було те, що люди просто не вірять адептам «новоросії». Справа в тому, що більшість місцевих, потрапивши під вплив російської пропаганди, втекли від війни саме на територію, контрольовану бойовиками. Що там робиться і чому звідти повернулись до України, нам розповів Андрій, мешканець Кримського. 

- Так, я спочатку поїхав туди, - каже Андрій. – Бо нам тут розповіли про жахливих «бандерівців», які прийдуть і будуть розстрілювати чоловіків, та ґвалтувати жінок адже не підтримали майдан. Однак, справжніми бандитами виявились ті, хто називав себе нашими визволителями. Нас просто пограбували в пунктах пересилки біженців. А потім всіх чоловіків під страхом фізичної розправи змушували вступати до лав бойовиків. З огляду на це, я вирішив повернутись додому, адже для себе вирішив, що якщо моя доля бути вбитим, то нехай вже це трапиться на порозі рідного дому. Однак, тут солдати-десантники зі Львова не лише нас нагодували, та поділились продуктами. Але й допомогли мені розмінувати будинок і подвір’я від російських мін та «градів». Тепер я знаю ціну російській пропагандистської брехні.

І таких «прозрівших» тут чимало. Поступово вони приходять до тями.

Провести нас вийшов один з десантних підрозділів 80-ї окремої аеромобільної бригади. Хлопці вишикувались біля свого броньованого коня і попросили записати та передати всьому світові їх слова:

- Ми, воїни 80-ї окремої аеромобільної бригади, стоїмо на нашій землі в Українському населеному пункті Кримське. І наголошуємо, що Кримське було, є, і буде Українським!!!