Чи не щодня від високопосадовців чуємо про наближення до Європейського Союзу, про спрощення процедур отримання документів у різних установах тощо. Та чи справді рухаємося в тому напрямку. Чи правдивий лозунг урядовців та чиновників "спрощення життя вже сьогодні". Прикрий випадок з відомим українським письменником Максом Кідруком говорить про зовсім інше. Творця знакових романів-бестселерів "Бот", "Твердиня", "Жорстоке небо" так заганяли в консульстві, що він спересердя написав гнівний пост у "Фейсбук"

Щойно відчув на собі "спрощення" візового режиму з ЄС у дії. Так, бл@ть, спростили, що хочеться сказати: чуваки, агов, а давайте відступимо на крок назад, щоб було "важко", як колись? Щоб як до "спрощення".

Минулого вересня для "культурної" візи вистачало запрошення, в якому організатори зазначали, що беруть витрати на себе, заповненої анкети і ксерокопій паспортів. Сьогодні у мене попросили ліцензійні угоди на видані книги. Приніс. Разом із ксерокопіями обкладинок. Мало. Незважаючи на те, що в запрошенні чорним по білому написано, що видавництво "Muza SA" платить за мій приїзд-від'їзд, нічліг та їдло, його величність пан Консул попросили виписку з рахунку за останні 3 місяці. Та звісно, будь ласка, я ж не гордий. Зганяв у банк, узяв, припер до візового центру. Грошей на рахунку в n-разів більше, ніж потрібно, причому лежать давно, бо живу за статті, а роялті майже не чіпаю. Коротше, трохи назбиралося. Втім, пан Консул подивилися на виписку і сказали, що візи мені все одно не дадуть. Чому? Бо в мене немає листа-клопотання від української сторони про те, щоб мені дали візу. Я чемно спитав, якого, в сраку, клопотання? Книга написана для Польщі на замовлення польського видавництва. Я письменник, я працюю, я заробляю. Ось - договори, ось - рахунок у банку. Я що, бляха, маю писати клопотання сам собі? Дівчинка (ви ж розумієте, я розмовляв не з його величністю, а з кимось із максимально наближених до "тіла" менеджерів) почала дратуватися. До грубощів, певна річ, не дійшла, але всіляко намагались довести мені, що я - олень, якщо в мене немає довідки про те, що я письменник.

- У вас же має бути якась організація... не знаю... спілка чи щось таке!

- Я не є членом Спілки письменників України і не маю наміру ним ставати. Вам не вистачає договорів із видавцем із мокрими печатками? Від кого ще я маю брати клопотання?

- Не знаю. Наприклад, від облдержадміністрації.

Я тихо випадаю в осад.

- Ви уявляєте, як це виглядатиме? Я прийду під Рівненську ОДА і скажу: дайте мені довідку, що я письменник.

- Нічого не знаю, це вимога консула.

- То що мені робити?

- Подавайтесь на візу на закупи...