Український виборець не перестає дивувати своїм глупством. І якщо до «цнотливо-чистих мізків» східняків вже давно звик, то виборці західної і центральної України, ще зберігали в моїй «наївній душі» надію на здоровий глузд. А ні ж, за своїм глупством не чім не гірші за своїх південно-східних єдинокровних братів.

Черговий шок. Технологія окучування регіоналами відома і практикується давно, більше того й реакція виборця відома ж, але звикнути все ще тяжко та вводить в ступор: що робити? Ще важче відшукувати відповідь, коли знаєш «Хто винен» - історія України двадцятого століття дає вичерпну відповідь.

Отже. Територія: села Полтавщини.

Технологія: Лідерами громадської думки на селі, це як правило бюджетники (працівник ФАПу, директор школи тощо), проводиться обхід кожної оселі з анкетуванням «Які у вас потреби?».

Ретельно прохання записуються, до речі селяни невибагливі: мішок цукру, шифер підлатати дах, бідон олійки тощо. На ранок замовлення доставлене, але є одна дрібничка – поставити підпис на супровідному документі про доставку – а тепер увага: документ є нічім іншим як зобов’язанням отримувача проголосувати за Партію регіонів.

Реакція виборця: перше – це радість халяви, друге – острах: «а що буде якщо не проголосую», третє – рішення голосувати за ПР: аби чого не вийшло.

Це покращена версія дещо схожого: в 2007 році емісари Литвина рискали по селам Харківщини та пропонували 100 гривень в обмін за ксерокопію паспорта: ця чорно-біла копія паспорта була освяченою клятвою темних і заляканих селян щодо гарантованого голосування.

Час йде, а селянин був, є, та мабуть і надалі буде вдячним виборцем свого невігластва…

 

Геннадій ГРИГОРЕНКО