MENU

Метод пряника в Украине не работеат — США об отношении к Украине

442 0



Від результатувиборів у США відношення до України незміниться, – так кажуть у Вашингтоні ідемократи, і республіканці. Джордж Бушмолодший продовжував політику БіллаКлінтона, Барак Обама не зрадив принципамДжорджа Буша. У будь-якому разі стосункистануть більш напруженими, а провпровадження персональних санкцій, прояке навряд чи йшлося ще рік тому, говорятьсерйозно.

Пряники не працюють, абатіг?

«Україна не є демократичноюдержавою» – погодилися і в Конгресі, ів Сенаті і демократи, і республіканці.Парламентська кампанія додала чималонових аргументів.Варто зауважити, що ще у 2004-му у СШАзрозуміли, що вибори не робляться у деньголосування, тому почали спостерігатиза процесом за 3-4 місяці.

Українськепитання вийшло з площини геополітикий привернуло увагу тих, хто досі не мавінтересу до нашого регіону. Автор резолюціїщодо України сенатор Ричард Дурбін(демократ із Іллінойсу – рідного штатуБарака Обами) насамперед цікавитьсяправами людини, і для нього мало значенняув'язнення Тимошенко.

 


СписокМагнітського по-українськи

«Методпряників не працює. У США зрозуміли, щочас переходити до серйозніших дій», –погоджуються обидві великі партії.

Формальнопро реакцію на вибори українські,подальші дії США, вплив американськихвиборів на Україну, я говорила зпрезидентом "Freedom House" ДевідомКремером, який в адміністрації ДжорджаБуша відповідав за Східну Європу, атакож Стівеном Пайфером – провіднимдослідником Brookings Institute – одного знайважливіших аналітичних центрів,наближеного до демократів і нинішньогоДерждепартаменту. Аналітичні дослідження,які проводять ці інституції – серйознеджерело інформації про Росію й Українудля сенаторів, конгресменів таамериканських чиновників.

Обидваінтерв'ю я готувала для іншоговидання, тому не можу цитувати. Утімриторика і Кремера, і Пайфера виявиласянесподівано жорсткою. Екс-посол в УкраїніПайфер відомий дуже дипломатичнимиформулюваннями, які рідко розходятьсяз офіційною позицією Державногодепартаменту. І він запевнив у серйозностірозмов про санкції щодо окремихукраїнських політиків, причетних допорушення прав людини, за аналогією«списку Магнітського». Ще кілька роківтому подібні інструменти видавалисянадто радикальними. Сьогодні про цеговорять як про справу часу.

«СписокМагнітського» передбачає відмову вамериканських візах російськимчиновникам, винним у смерті адвокатаСергія Магнітського, що загинув уросійській в'язниці. Йдеться про арештзакордонних рахунків та власності.Арештовувати є що. З дрібних прикладів– тільки у ньюйоркському Plaza buildingквартири мають чимало депутатів Держдуми.Поки «список Магнітського» – цеадміністративний метод, який вжевпровадила й Велика Британія. Голосуванняв Конгресі перетворить його на закон.Тоді як законопроект Сенату передбачає,що до відповідальності можуть бутипритягнуті й громадяни інших країн,причетних до порушення прав людини.Прийняття закону можливе й цього тижня,а може відкластися. Річ у тім, що «актМагнітського» мав би прийти на змінупоправці Джексона-Вєніка, котра з 1974-гозабороняє сприяти в торгівлі країнам,які обмежують право на міграцію. Демократихочуть скасувати поправку якомогашвидше, адже вже майже три місяці пройшловідколи Росія вступила до СОТ. Тоді якреспубліканці вважають, що Дженіка-Вєнікавідміняти не можна. Тож справа затягується.


Українськийслід

«Вашингтонська бюрократичнамашина потужніша за будь-яку адміністраціюі президента», – пояснюють старожили,які працюють у Вашингтоні ще від часівРейгана. «Політика США щодо тієї чиіншої країни не залежить повністю відособи Держсекретаря і навіть йогокоманди». Кардинальні зміни стаютьсялише у виняткових ситуаціях – 11 вересня,вторгнення в Ірак чи Афганістан.

Конкретніособи в команді політика можуть матиопосередковане значення і привернутибільшу увагу до того, чи іншого питання.Голова Держдепу Гілларі Клінтон добреобізнана з Україною ще відтоді, як булапершою леді. Окрім того, колишня Chief ofStaff – керівник апарату Першої леді зачасів президентства Клінтон маєукраїнське коріння. МеланнВервеєр сьогодні спеціальнийпредставником США з прав жінок. Їївважають однією з найближчих осібХілларі Клінтон. Як звертають увагу,неформально "українське питання"присутнє у дискурсі Головизовнішньополітичного відомства не одинрік.

 


Людину всередовищі Ромні, яка б відстоювалаінтереси України, ніхто не назвав. Люди,котрі найгучніше виступали щодо вступуУкраїни та Грузії до НАТО були з командиДжорджа Буша. Звісно, є екс-кандидат впрезидент сенатор МакКейн (той котрийв очах у Путіна бачить лише три літери«КДБ»). Час від часу заходить мова проще одну впливову американку у коліреспубліканців, яка має українськепоходження, – ПолуДобрянськи.

 


Вона, як іМакКейн, – представниця «школи яструбів»,котрі як і в часи Холодної війнинаполягають на винятковій ролі ЄС, НАТО,Австралії і перевірених демократичнихсоюзників в Азії. З 2001 по 2009 рік Полабула заступником Держсекретаря СШАщодо міжнародних справ. Але паніДобрянська має дуже широку сферуінтересів – від Тибету до Ірландії, іна справах українських не фокусувалася.

Хтозамість Хілларі?

Хілларі Клінтонще чотири роки тому заявила, що обійматимепосаду голови зовнішньополітичноговідомства лише протягом одного терміну.Надто виснажлива ця робота. Хто очолитьДерждеп після неї – одна з найбільшихкадрових загадок. Клінтон з тієї групив адміністрації Обами, яку так самоможна назвати євроатлантистами. Їхніпогляди мало різняться від республіканців(ЄС, НАТО, просування демократії), алериторика менш агресивна. Таку ж позиціюзаймає віце-президент Джо Байден, щолишається на другий термін, і найбільшймовірний кандидат на посаду ДержсекретаряДжон Керрі.

 


Керрі –екс-кандидат у президенти, головакомітету з зовнішніх відносин. СенаторКеррі дав шанс Бараку Обамі виступитиз промовою на Конгресі Демократичноїпартії 2004-го. Після неї засяяла зіркаБарака Обами. Відзначають й особливудопомогу Керрі під час підготовкининішнього президента до дебатів. Отякщо Керрі залишить сенат, то вінзвільнить місце для республіканця.

ВідношенняКеррі до України опосередковане.Згадувалося, що під час виборчої кампаніїу 2004-му Керрі вимагав від Джорджа Бушабільш критичного ставлення до подій вУкраїні. До речі, під час цієї кампаніїреспубліканці не критикували Обаму зароботу його команди в українськомунапрямку.

 


Претендентномер два – Сюзан Райс – посол США приООН. Райс – людина Обами. Вона малачудові шанси стати Держсекретарем, алеприпустилася помилки. У перші дні післяатаки в Бенгазі, під час якої загинувпосол США, Сюзан Райс заявила, що причиноюзаворушень у Лівії став фільм «Невинністьмусульман», а не спланована терористичнаатака, як з'ясувалося потім. Така обмовкаможе коштувати їй одного з найголовнішихкрісел США. Сюзан Райс – представницяіншого крила в адміністрації Обами. Доякої так само належить радниця Обами ВалеріДжарретт, з котрою Обама знайомий щез 1991-го року.

 


Вони з Райсбачать майбутнє у країнах БРІК –Бразилії, Індії, Китаї. Вважають, що світзмінився, Росія не є великою загрозою,не варто гаяти багато часу на Європу,тоді як майбутнє за Африкою, ЛатинськоюАмерикою та Азією. І навіть, якщо СюзанРайс не обійме посаду, господар БілогоДому дослухатиметься до неї таДжарретт.

Україна – не Росія

УВашингтоні представники обох таборівзаперечили те, що на україно-американськівідносини дивляться винятково уросійському контексті. В різні часи СШАмали хороші стосунки з Росією й гіршіз Україною, кращі з Україною – гірші зРосією. Так само заперечили, що критичнеставлення до Росії з боку антикомуністівреспубліканців автоматично означалоб жорсткіше ставлення до чинноїукраїнської влади чи те, що через бажаннядошкулити Кремлю Вашингтон готовийпробачити українцям будь-що.

Американськіросіяни 

Думку про те, що напруженістосунки з Кремлем принесуть більшекористі розвитку демократії в Росіїподіляє чимало росіян у США. Вонипогоджуються з "яструбами" зреспубліканської партії в тому, щополітика "перезавантаження" неспрацювала, що Обама помилився зробившиставку на Мєдвєдєва, а бажання США невказувати, а домовлятися Москва сприймаєяк слабкість.

Таку думку, наприклад,поділяє й син Михайла ХодорковськогоПавло. Він мешкає у Нью-Йорку, де очолює«Інститут сучасної Росії». Для Павлаодин з найважливіших показників – цеухвалення закону про «Список Магнітського».Павло вірить, що за республіканців,шанси на прийняття були б більшими.

Утім,однозначності і тут немає. Деякі людив ліберальних російських колах поприкритичне ставлення до Путіна вірять,що вважати Росію головною загрозою –справа минулого, тому "складнішаполітика" Обами безпечніша длясучасного світу.

 


Ліберальніамериканські видання, як от The New Yorker чиThe New York Times у своїх редакційних матеріалахназивають Обаму політиком 21-го сторіччя.У це поняття вони вкладають і йогополітику «м'якої сили» і бажаннядомовлятися.

Багатьох співрозмовниківя також просила абстрагуватися відукраїнських чи російських справ, апояснити, яка зовнішня політика США вінтересах усього світу. Це питаннязазвичай викликало паузу і тих, хтопідтримував зовнішню політикуреспубліканців щодо Росії. Гучні заявизроблені адміністрацією Буша під часросійсько-грузинської війни не принеслиособливої користі Грузії та не змусилиРосію відступити. Попри непросту ситуаціюна Близькому Сході успіх Арабськоївесни порівняно з провальною війною вІраку очевидний. Інше питання, якщо бРеспубліканці прийшли до влади, тостосунки США на Близькому Сходіпогіршилися. І, якщо раптом, США взялисявиникла ще одна точка напруження, тонавряд чи в адміністрації був би часперейматися Україною, а приводівдомовлятися з Росією, а можливо, йти набільші поступки, стало б більше. Водночассьогодні серед Республіканців всегучнішими стають голоси представниківпартії Чаювання – крайньо правих, якізакликають Вашингтон займатися виняткововнутрішніми справами і не розмінюватичас на допомогу іншим країнам.

 


Хоча вважається,що Обама м'який щодо Кремля, на посадупосла у Москві відрядив одного знайцікавіших дипломатів, котрийколи-небудь працював у Росії.

 


МайклМакфол – колишнійрадник Обами з питань нацбезпеки – таксамо його людина. Макфол – особисторекомендував Навального на навчання уЄльський університет. У вісімдесятівчився у Ленінграді та Москві. Вільноговорить російською, вважає себеспеціалістом у справі розвитку демократіїі боротьби з диктатурою, і не боїтьсявисловлюватися недипломатично.



АвенюМассачусетс у Вашингтоні тягнетьсямайже впродовж 4 кілометрів. По обидвабоки розташовані посольства сотеньдержав – майже усіх країн світу. І вкожному працюють над тим, щоб якосьпривернути увагу Держдепу. У мемуарахпосол Швеції, чия дружина була туркенею,згадує, як важко було пояснити своємуурядові, що до Швеції тут нікому справинемає. Часом здається, що в Україністосунки зі США розглядають в контекстінаписаної 15 років тому книги «Великашахівниця». У ній Збігнев Бжезинськийнаполягав, що Росія можлива як імперіялише разом з Україною, без України Росіябуде ставати все більш азійською іпродовжить втрачати своє значення яксвітова наддержава. Це мало б означати,що Україна надто важлива країна і СШАготові на все, аби утримати її в сферісвого впливу, незважаючи на те, щовідбувається в середині країни.

Сьогодніж, і республіканці, і демократи зізнаються,що порівняно з відносинами із Китаєм,справами довкола Афганістану чи Ірану,Україна не є пріоритетом для США. Київне зміг пояснити Вашингтону в чомунайбільша вигода від співпраці зУкраїною. Ані владі, ані опозиції за ціроки не вдалося переконати у своїйважливості. Але це жодним чином незавадить впровадженню санкцій щодоконкретних громадян України незалежновід партійної приналежності головиБілого дому.

Наталя ГУМЕНЮК 


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини