Хочу констатуватиситуацію, у якій опинилася Україна післяпарламентських виборів. Нам потрібноусвідомити, яким чином діяти далі ізможемо ми це робити лише чесно давшивідповідь на низку ключових політичнихпитань.

Отже, питання перше: чи булиці вибори чесними і у якій мірі? Очевидно,що коли лідер найбільшої політичноїсили Юлія Тимошенко знаходиться ув'язниці, коли свобода слова обмеженаі маніпульована, чесні вибори неможливі.І не так важливо, за яким законом цівибори проводяться, оскільки фальсифікаціязаборонена будь-яким із законів. Але мизаходили у початок виборчого процесуіз знищеною владою судовою системою.Тому, навіть якби ці вибори відбувалисяза партійними списками, то у влади буливсі можливості фальсифікувати вибориі у такій системі. Очевидно, що вибориза списками мали б плюси, але мають вонитакож і мінуси, оскільки справжньоювнутрішньопартійною демократією непахне у більшості партій.

Свободаслова по-українськи – це можливістьвільно через телебачення донести своїдумки представникам усіх політичнихсил та вільно повідомляти громадянчерез телебачення про діяльність партії,яка знаходиться при владі. Я не випадковопідкреслюю роль телебачення, оскількибільшість громадян отримує інформаціюсаме через це медіа. Крім ТВі, жоден зканалів, при всій повазі до колег, невиконував цю функцію. Десь представниківопозиції запрошували, але програми булиманіпульованими, на інших каналах можнабуло висловлюватися вільно на актуальнітеми, але жоден з каналів, окрім ТВі,системно не готував розслідувань провладну корупцію та використанняадміністративного ресурсу під часпередвиборчого процесу. І це не каміньу город колег, оскільки залежало це відвласників телеканалів, які отримуютьвід влади та політичної системипреференції.

Які варіанти поведінкиу опозиції? Один з них – не брати участіу виборах, пока Юлія Тимошенко і, звичайно,інший політичний в'язень Юрій Луценко не будуть на свободі, свобода засобівмасової інформації та незалежністьсудової системи не будуть забезпеченні.Але так можна було діяти лише у томуразі, коли або готовність населення дореволюційних дій буде надзвичайновисокою, або гарантованою була б підтримказахідних демократій. Ані першого, анідругого не було. Не будемо вдаватися ваналіз причин, чому так сталося, оскільки– це тема іншої статті.

Опозиціяобрала інший шлях. Насправді, під тискомЗаходу, вибори пройшли демократичніше,аніж у Росії чи Білорусі:) Результат позагальнонаціональних списках більш-меншвідповідав даним численних екзіт-полів.Очевидно, що влада вдавалася дофальсифікацій, які додали їй декількавідсотків, але кардинально на цейрезультат не вплинули. У мене немаєжодних сумнівів, що якби такі сильнілідери, як Юлія Тимошенко та Юрій Луценко брали участь у виборах, результат бувби кращим. Але не набагато, оскільки, якговорилося вище, телебачення вводилов оману населення, а фальсифікації,адміністративний ресурс та керованісуди впливали на результат.

Те, щоці вибори відбулися, засвідчило, що миуже на шляху до російсько-білоруськоїмоделі, але ще її не використовуємо.Фальсифікації на багатьох мажоритарнихокругах були жахливими. Ми знаємо проп'ятнадцять таких округів, на п'яти зяких влада вирішила провести перевибори.Думаю, що таких округів більше. Але всеж таки у багатьох округах і узагальнонаціональному окрузі фальсифікаціїу день виборів та під час підрахунку незмінили волевиявлення людей. І це теж– правда. Чи можна владі вибачитиочевидні фальсифікації? Звичайно, ні.Як не можна вибачити політичногоув'язнення лідерів опозиції, узурпаціївлади, знищення судової системи і свободислова. Ми повинні підходити до побудовидемократії цілісно і системно. Що бсталося, якби ми не зайшли у ВерховнуРаду зараз? Адже ситуація не дужевідрізняється від передвиборчої. Людиголосують не так за опозицію, як противлади. Проголосувати проти можна, алевиходити на майдани можна лише за когось,кому віриш, як собі. Такої довіри жодназ опозиційних сил ще не заслужила.Західні партнери теж не готові булипідтримати однозначно бойкот парламенту,оскільки не бачили для себе наступногокроку – виходу з такої політичної кризив Україні і сил, які б цей вихід забезпечили.Це голосування за опозицію між іншимстало наступним авансом довіри віднаселення до опозиційних сил, але лишеавансом. Зрадити цю довіру, яканароджується, не можна і така зрадастане найбільшим моральним злочиномперед людьми.

Отже, як опозиція малаб діяти зараз? По-перше, максимальночесно, організаційно структуровано тапродумано. Про необхідність єдностіопозиційних сил заявляли і Юлія Тимошенкоі Юрій Луценко. Але цю єдність можнадосягти лише поставивши політичнупартійну дисципліну і відданість ідеямвище від власних амбіцій. Очевидно, щолідером найбільшої опозиційної партії«Батьківщина» є Юлія Тимошенко. Алевона не може одноосібно здійснюватикерівництво партією по-перше з в'язниці,а по-друге – через те, що відсутністьпартійної демократії і помилки лідерівякраз і приводять до виникнення тушок.До «Батьківщини» увійшли низка опозиційнихпартій. Фактично сьогодні ми отрималиблок, який представлений одним партійнимсписком лише через спроби влади обмежитив Україні демократичні процеси. Керівникомради цього блоку є Арсеній Яценюк. І наньому лежить серйозна відповідальністьза діяльність блоку у нинішньомупарламенті. Тимошенко це розуміє якніхто інший. Тому з однієї сторониєдність і внутрішня дисципліна об'єднаноїопозиції на чолі з Яценюком залежитьвід кожного депутата, як і від Яценюка залежить вміння побудувати демократичнусистему управління в опозиції.

Тому,будь-які заяви, які сьогодні лунаютьвід представників опозиції не залежновід того чи потрапили вони у парламентчи ні, проти лідерів опозиції є нічиміншим, як безвідповідальна гра на рукувладі.

«Батьківщина», «УДАР» і«Свобода» повинні бути разом. Чи євідмінності між ними на цьому етапіполітичного життя? Жодної. Всі ці партіїзникнуть, якщо Янукович, або будь-якийінший диктатор, що може його замінити,встановить диктатуру. Я не вірю у жоднуперспективу для Кличка і «Удару» безоб'єднання опозиції. Я не бачу справжньоїнебезпеки від заяв деяких представників«Свободи», які люди демократичнихпоглядів та сучасних європейськихцінностей не поділяють. І «Удар», і«Батьківщина», і «Свобода» є справжнімиукраїнськими партіями на відміну відПартії регіонів та комуністів, якіможуть побудувати в Україні лише керовануантиєвропейську та антинаціональнупротекторовану Росією диктатуру.

Мійдавній товариш політик Олесь Доній висловлював думку, що об'єднатися повинніне тільки демократичні фракції, а ймажоритарні кандидати. Абсолютно вірно,тільки кожному, і в першу чергу Олесеві,потрібно припинити сіяти ворожнечу міждемократичними політиками. Це не чеснагра на руку владі. Вибори – у минулому.Попереду – відповідальна робота. Можутьбути які завгодно дискусії міждемократичними політиками, але цідискусії завершуються після прийняттярішення, яке повинне бути обов'язковимдля всіх.

Є і інші політики, якірозглядають для себе теж участь уполітичному житті, і які хотіли б бачитиУкраїну демократичною. Я маю на увазівідомих політиків і громадян, людейзаможних та з політичним досвідом, які,на жаль, у сучасній Україні можутьпостраждати від тиску на них особистоабо на їх бізнес. Важливо, щоб влада невикористала їх та їхніх прибічників як«троянського коня» в опозиції. Потенціалцих людей неоціненний, але вони повинніабо чесно, ідучи на жертви, вступити вопозицію, або підтримувати опозиціюнегласно. Така підтримка, думаю, була бнадзвичайно важливою.

Що дастьнаступний парламент опозиції? Майданчикдля публічного висловлення власнихдумок в умовах обмеженої свободи слова.Можливість тиску на владу з вимогоювиконувати закон. Присутність успеціальних комітетах та комісіях, якіб владу контролювали. Буду зараз вкрайсуб'єктивним і висловлю лише свою точкузору, яка не є партійною. Новий парламентдасть опозиціонерам недоторканість,яка не дозволить елементарно пересадитиїх, тобто, нас, у в'язниці. Новий парламентдозволить оприлюднити та донести досуспільства ті вісімдесят законів, проготовність яких говорив Арсеній Яценюкта ті законопроекти, які підготували вінших опозиційних силах. Навіть, якщоблокуватиметься їхнє прийняття,обговорювати їх у суспільстві і заручатисясуспільною підтримкою – вкрайнеобхідно.

Але є і інші важливізавдання. Не можна допустити відходуУкраїни від європейського курсу, неможна допустити фальсифікованогореферендуму або інших способів узаконитидиктатуру, потрібно звільнити політичнихв'язнів і забезпечити незалежністьсудів. Все це буде можливим, якщо свободаслова буде захищена і українці у всіхмістах і селах зможуть бачити нателебаченні як різні точки зору, так іжурналістські розслідування продіяльність як влади, так і опозиції.Якщо діяти послідовно у цих напрямках,люди повірять. А якщо повірять, то абовлада самостійно повернеться додемократичних процесів та процедур,або змушена буде це зробити через рішучівимоги громадян. Нам дуже потрібна цяпідтримка. Нам також потрібна підтримкаЄвросоюзу, США, Канади та іншихдемократичних країн. І зосередитисянеобхідно лише на декількох важливихпунктах, якими хочу і завершити цейтекст:

1.Звільнення політичнихв'язнів.

2.Свобода засобів масовоїінформації, у тому числі свободарозповсюдження.

3.Забезпеченнянезалежності судової системи.

Донаступних президентських виборівопозиція повинна бути єдиною, авищезазначені вимоги виконані.

Микола КНЯЖИЦКИЙ