У дитячихсадках тепер дуже важко дати комусьроль Баби Яги. Тому що приходять істеричнімами з гарною китайською (або французькою,в залежності від крутості садка) сукнеюй кричать, що їх доця має бути принцесою.І все тут. Ніхто не хоче бути поганцемв цій країні, всі принцеси.

Недарма власне - з нашоюзацикленістю на зовнішніх атрибутах.Авжеж в країні з голодними пенсіонерамита браком медикаментів у лікарнях вкрайважливо виглядати так, як у житті, якимніколи не жив, але у кіно бачив, як воноу людей має бути. Кому стразікі, кому«юнікло», і мої однолітки з паперовимикавовими горнятками біжать у білихнавушниках по Сирцям, намагаючись нерозплескати внутрішні Манхетени.

Уявленняжебрацього суспільства про «нормальне»життя це взагалі така особлива формабідності: пластикові вікна, вмонтованів фасади історичних пам’яток,бальні сукні как паслєдній раз»на провінційних випускницях, нова машинав кредит під 24%, вся ця Мексика.

Країна у цілому все щенагадує тьотю, яка голосує за того чиіншого кандидата «бо мущінапрєдставітельний». Несмійся, нафейсбучена меншість, так вонаі робить. Сумка до кольору взуття. Шапкапижикова. Вік й товщина. Показність.Хьорст на стіні. Це все ще вчиняє нааборигенів враження. Людина, аби якуахінею не несла і щоб не перла з бюджетупід сонним прицілом камер, має виглядати«пристойно».Саме таким чином рекєтня, що зміниласпортивні костюми на бріоні перетворилисьу очах тьоть і дядь на «поважних людей».Щось же людина знає, он в неї портфельза тищу євро який.  

О, гопнік вкрокодилових туфлях, з депутатськимзначком, - спи безтурботно. Вони правдасприймають тебе всерйоз, дорослим«політиком»,гигиги. Не видай себе. Поки вони схвальновитріщаються на твій новий джип, можнакрасти-красти-красти. Спи як немовля -лиш час від часу не забувай апелюватиу своїх коротких й безматерно-сухихпромовах до найсвятішого, абстрактногой суб’єктивного (історичноїсправедливості, єврейсько-американсько-російськогозаколоту, Бога, національного інтересу,світлого майбутнього дітей, інтеграціїу Європу тощо). Тоді аборигени будутьстояти, погойдуючись від голоду, алесумирно - зачаровані калейдоскопомблагодаті, що розвертається у їхсвідомості, і не розбираючись, піддакуватикожен своїй ілюзії.

Будь певен- в них не вистачить сміливості спитати- чи це бува джип, розцяцькованийпатріотичними кольорами, куплений нена ті гроші, що були виділені на тепломережіминулого року? Чи відремонтували камериЛук’янівки після нібито скандальногорозслідування? Що це було з Мазуркомвзагалі? Чому мільярдну угоду підписувавсеньйор Піхто? Розбиратись, а надто вюридичних питаннях - це взагалі не круто,це хай Міла Куніс розбирається. Іншасправа продати нирку, щоб влаштуватибагате весілля або купити Ipad.Оце по-нашому, по-східному. 

Казка каже, що процедурарозпізнавання  в замурзанихдівчиськах королівських генів така: їхтреба вкласти на перини з схованимгорохом - погано спить та гематоми -біііп, принцеса детектед. Але як примуситибільшість розпізнати в принцесахпричепурену гопоту, яка з серйознимивиразами облич спокійно легалізуєвласні злочини? Дочекатись, коли вхолодильниках тьоть и дядь залишитьсятільки горох. 

P.S. Знайомі розповідали,що в одному дитячому садку дитина такинаступила на свою розкішну сукню,крінолін задерся і виявилось, що батькизабули одягти на сердешну труси, щовласне аж надто сильно схоже на українськудійсність, щоб бути правдою, чи не так?

Каша САЛЬЦОВА