В Україні прийнятоновий закон «Про всеукраїнськийреферендум». Враховуючи той факт, що за21 рік незалежності в Україні не відбулосяжодного референдуму за народноїініціативи, навряд чи цей закон приймавсядля того, щоб посилити механізмибезпосередньої демократії: датигромадянам можливість нарешті відкликатисвоїх обранців, самостійно ініціюватита приймати нормативні акти, визначатиосновні вектори внутрішньої та зовнішньоїполітики. Очевидно, що завдання цьогозакону, як і решти змін до конституційногозаконодавства, обслуговування інтересіврежиму, а це означає, що режиму найближчимчасом необхідно буде проводити референдум.

Навіть поверхневийаналіз закону безпомилково вказує надва типи референдумів, під які він бувнаписаний: ратифікаційний, якимпередбачено узгодження уступки частинитериторії України іншій державі, таконституційний, яким легалізуютьсязміни до Конституції. З тексту зниклизгадки референдумів про достроковеприпинення повноважень Президента таВерховної Ради, процедура яких булачітко прописана в попередньому акті.Місцеві ж референдуми даним закономскасовані взагалі. Іншими словами, законпотрібен виключно для зміни територіїта Конституції України, і виключно зініціативи влади.

Референдуми в авторитарнихкраїнах, до яких ми сміливо можемовіднести і нашу, ніколи не проводилисьдля посилення демократії. Гітлер іМуссоліні, Франко і Піночет,грецькі «чорні полковники» та гаїтянськітонтон-макути легалізовували своїдиктатури саме завдяки імітаціївсенародної підтримки на референдумах.Власне і колишні радянські республікидемонтаж демократії проводили саме втакий спосіб. Після розстрілу БорисомЄльциним Білого Дому та проведеннявсенародного голосування за обмеженнявлади парламенту, референдуми пропродовження та посилення повноваженьдіючих президентів відбулись також вКазахстані, Узбекистані та Білорусі.Парламентська криза, яка вимагає передачіпрезиденту додаткових повноважень,зокрема: одноособового призначенняуряду та прийняття указів, що мають силузаконів. Враховуючи те, що центр розробкидиктатур на пост-радянському просторіймовірно знаходиться в одному місці,Україні варто чекати подібного сценаріюв самому найближчому майбутньому.

Проте жодних підставдля впевненості в успішності цієїоперації немає. Власне основна відмінність Віктора Януковича не лише від згаданихавторитарних керівників минулого, алей від своїх середньоазійських колег –надзвичайно низька популярність. Завідсутності справжньої підтримкигромадян, результати референдумадоведеться фальсифікувати. А це можестати як початком, так і кінцем дефективноїукраїнської диктатури. Венесуелою,можливо й досі б керувала військовахунта, якби президент країни генералХіменес не вирішив свого часу продовжитивласні повноваження.

Олександр ДАНИЛЮК