В мене питання. Чому? Чому ми себе безгрішними вважаємо? Чи ті хто так думає частина иншого механізму? Чи ми в 90-х осторонь стояли і не розкрадали нічого? п.с. У нас кожен, хто не дорвався до політики святенником себе вважає. Згадався анекдот в тему:

Приїздить до забутого села депутат і питає у першого зустрічного хлопа:
- Слухай, якщо тебе візьмуть депутатом і дадуть 5 мільйонів грошей, що ти робитимиш?
- Та певно відбудовувати почну щось, народу заплатню підвищу...
Депутат наливає грачак дорогого коньяку хлопу і через 15 хвилин задає те саме питання.
Хлоп занюхавши кізяком замислюється і бачучи, що в пляшчині ще булькає більше половини говорить:
- Та я так подумав, а нафіга скілько бабла народу? Що я, як депутат, буду у кирзі ходити?

Цей анекдот повністю символюзує нас. Флудити ми всі герої, називати політиків сволотами також вміємо. І то буде доти, доти якийсь із дискусії обісраний Іван не дорветься до корита. Забудуться всі. колишні друзі, колишня вбогість і навіть підкупні обіцянки тим, хто його обирав. Тож найбільша вина нашого народу - не визнання власної вини. Ми безвідповідальні, тож не варто говорити, що отой вже сука, а отой ще нею не став! Саме маріонеточний брежнівізм нам і потрібен, але ягідки будуть потім. Це лише відголос. Відголос того, що ми накоїли за 20 років незалежности.

 

 

Володимир ВАКУЛЕНКО-К