Це не детективна історія. Це подія, що відбулася сьогодні вранці. По дорозі у ВР (я хотів потрапити на зібрання опозиційних фракцій), мені передзвонив один з товаришів і попросив негайно сісти до комп,ютера і відкрити електронну пошту. Ім,я цієї людини, з етичних міркувань, я називати не буду. Він сказав, що там знаходиться дуже важливий матеріал, від компетентного джерела, який, можливо, допоможе врятувати життя невинних людей. Мова про «справу Павліченків». Прохання було одне – опублікувати.

Мені важко сказати, чому звернулися саме до мене. Хоча, напевно, ці матеріали були надіслані ще комусь з представників опозиції або журналістів.

Як і більшість українців, я, звичайно, знаю про цю фальсифіковану владою справу і переймаюся долею невинних людей. Адже поняття «ПРАВОСУДДЯ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ» для представників правлячого режиму ніколи не існувало.

Я довго думав, чи це не «качка», зважував усі «за» і «проти»… Але ознайомившись з надісланим мені матеріалом вирішив опублікувати. Я не можу, ані спростувати, ані підтвердити правдивість цих документів, не маю на те права. Втім, якщо ця публікація, хоч якось, допоможе нещасним людям, буду вважати, що зробив це не дарма.

Безперечно, кінцеву крапку у цій гучній справі поставить суд. Але, що таке українські «суди» в часи правління диктатури Януковича усім відомо. Судам і суддям, що сьогодні повністю підконтрольні Банковій, не довіряє ЖОДЕН УКРАЇНЕЦЬ. Це доведено навіть опитуваннями соціологів.

Тому публікую цей матеріал до уваги журналістів, експертів-фахівців, громадскості та компетентних органів. Переконаний, що в Україні є значна частина «силовиків», які ще не втратили поняття офіцерської честі, гідності і професійного сумління.

Опуліковані матеріали вже не є таємницею слідства, оскільки справа сьогодні знаходиться в Апеляційному суді. Тобто, слідство завершене. Ну, а я не є суб,єктом цього процесу.

Цією публікацією я висловлюю свою громадянську позицію та солідарність з родиною Павліченків.

Крім того, я направлю ці матерали для перевірки Голові Апеляційного суду, а також прокурору міста Києва та ГПУ.

Особисто у мене, немає жодних сумнівів щодо непричетності батька й сина Павліченків до вбивства судді Зубкова. Зрештою, ознайомившись з цим матеріалом, нехай кожен сам вирішує, де істина… А вона, як відомо, у кожного своя.

Принагідно, я прошу вибачення у всіх, а впершу чергу у членів родини загиблого, за реалістичність фотографій. На жаль, можливості ретушувати їх не було. Не сумніваюся, що всі вони є у  матеріалах цієї справи і взяті саме звідти. Але гадаю, що сьогодні вся Україна зацікавлена у справделивості завершення цього процесу.

Лист (а також фотодокументи) надісланий мені публікую без змін та доповнень.

Ще раз наголошую, що деякі фотоматеріали містять сцени насильства!!!

Судью Зубкова перед смертью пытали, а труп подбросили? ВНИМАНИЕ! ФОТО НЕ ДЛЯ СЛАБОНЕРВНЫХ!

 Зорян ШКИРЯК