Сьогодні стає все очевиднішим, що Партія регіонів та їхні сателіти – комуністи у президентській кампанії 2015 року розігруватимуть політтехнологічний виборчий сценарій «Наші і фашисти». Протиставлення «наші» – свої (правильні) і «не наші» – фашисти. Все, що проукраїнське – це фашисти, отже опозиція – це фашисти, тобто «не наші».

Ця колись радянська дитяча гра має стати замінником міфологеми «Янукович – господарник», яку розігрували в період з 2003 по 2010 роки. Дана міфологема мала акцентуватися на економічному покращенні і спрямовувалася, в першу чергу, на бідні постіндустріальні (та «постколгоспні») прошарки населення сходу та півдня. Навіть, на перший погляд, ідеологічна міфологема «дружба з Росією» містила, насамперед, економічну складову: «відновимо братерство – буде вам, дурним совкам, все дармове від кремлівських друзів». Ця складова і стала головною відповіддю/меседжем про джерела покращення за часів правління Януковича.

Через три роки президентства Януковича стало очевидним, що Віктор Федорович не має економічних талантів, а «головне джерело» покращення насправді є чорною дірою. Отож, міфологема «Янукович – господарник» сама собою здулась, як першотравнева кулька. За таких умов на перший план виходить міф «Наші і фашисти», який так добре з «легкої руки» московських політтехнологів був запущений в 2004 році.

Про цей міф оточення Януковича не забуває, ба більше, постійно підтримує в активному стані: совєтські та новоросійські агітпроповські фільми про другу світову та «бандерівські банди», «антифашистські» ток-шоу є повними господарями  українського та російського телевізійного етеру; колони та ходи з стінами плачу в Україні періоду Януковича проходять майже не кожного місяця; в українських школах моложаві ветерани НКВС стали необхідним атрибутом промивання учнівських мізків.

Виходячи з цього, маємо  усвідомити, що допоки будуть використовувати та підтримувати в активному стані міфологеми, створені «брежнєвським» та «новопутінським» агітпропом щодо часів  другої світової війни, доти й перебування при владі Януковича, при наймі його політичної сили на сході і півдні України, буде нездоланною реальністю.

Отже, Опозиції необхідно опрацювати контрзаходи з нівелювання означеного виборчого сценарію, в першу чергу, унеможливити втягнення опозиційних політичних гравців у політтехнологічний дискурс, нав’язаний владою.

Геннадій ГРИГОРЕНКО