У цьому році влітку ми вшановуватимемо 100-річчя з дня смерті видатної української письменниці Лесі Українки. А зовсім скоро – 25 лютого – 142-у річницю з дня її народження. До речі, 3 вересня цього року виповниться 40 років і пам’ятнику Лесі Українці на однойменній площі, який з 1973 року вважається головним місцем вшанування поетеси у Києві.

Проте, очевидно, влада не планує вшановувати пам’ять видатної українки, або, за традицією, перенесе урочистості у якесь закрите від людей місце, адже відома площа Лесі Українки, яка розташована у центрі Києва, на Печерську, сьогодні перетворена на базар київської ОДА. А тому навряд чи нинішні високопосадовці, які себе дуже поважають і переживають за свою безпеку, наважаться пробиратися до пам’ятника Лесі Українки через базарні палатки і людей, що торгують тут м’ясом, рибою, яйцями, салом, апельсинами  та іншими продуктами.  

Окрім наметів, на пішохідній зоні площі Лесі Українки спокійно розташувалися і близько півсотні автомобілів та мікроавтобусів торговців. А кілька вантажівок, що торгують прямо з кузова курячими яйцями розмістилися впритул до входу металевого паркану, яким огороджена будівля на Площі Лесі Українки, 1, де, як відомо розміщується ЦВК, Київська ОДА, Київська обласна рада та кілька парламентських комітетів.

Уявіть – до названих вище структур щоденно приходить велика кількість відвідувачів, в тому числі послів іноземних країн, міжнародних представників, делегацій, які, для того, щоб потрапити у будівлю не через задній, а через центральний вхід (як це прийнято у цивілізованих країнах), змушені спостерігати та пробиратися крізь цей «наметовий» базар, з усіма йому властивими ознаками – різноманітними «ароматами», нетверезими продавцями, які гріються на зимовому холоді переважно «народними методами», особами без визначеного місця проживання, які просять гроші або щось поїсти, покупцями-бабульками, які часто дуже гучно і гостро висловлюють своє незадоволення нинішніми цінами, якістю продуктів, непростим життям і, нарешті, владою загалом.

Але на цьому пригоди відвідувачів не закінчуються, адже з вуличного ринку вони потрапляють на базар промислових товарів, який, називаючись «виставкою», час від часу щільно розташовується на першому поверсі згаданої будівлі. Тут, блукаючи між хаотичним нагромадженням баулів та столів з трикотажем, піжамами, білизною та іншими товарами, вони нарешті пробираються до охорони, щоб далі їм дозволили потрапити на потрібну їм зустріч.   

Привабливо виглядає?.. І це нині, у XXI сторіччі, у центрі столиці України, у непростій  будівлі, де розташовані центральні органи законодавчої та виконавчої влади. Але найсумніше те, що це все дозволяє і влаштовує сама київська ОДА, яка, мабуть, вже давно втратила повагу до всіх, а очевидно, і сама до себе.   

Інакше - знайдіть мені адекватні аргументи щодо необхідності розміщення тут такого базару. Особисто мені на думку приходять два пояснення. Або цей ринок влаштували «для підсилення» функцій металевого паркану навколо ЦВК, щоб не допустити мирних зібрань чи акцій громадян (мабуть, і яйця біля входу продають з тією ж метою...). Або – високопоставлені чиновники столичної обласної адміністрації вирішили влаштувати такий собі «кишеньковий» риночок біля свого робочого місця, щоб, влаштовуючи якісь бенкети, за продуктами далеко не їздити.

У будь-якому випадку, жодне з цих пояснень не є достатнім для того, щоб нищити вигляд історичного, європейського Києва, заважати киянам нормально пересуватися площею Лесі Українки, а державним службовцям та гостям згаданих вище структур — цивілізовано та безперешкодно потрапляти на роботу і виконувати свої обов’язки або проводити робочі зустрічі.

З цього приводу я направив звернення до Президента України з проханням сприяти поверненню Києву цивілізованого, європейського вигляду площі Лесі Українки у центрі міста, і зараз чекаю на відповідь.

Сподіваюсь, що Президент порадить столичній владі зреагувати на такі мої звернення, а також звернення з цього приводу киян, щоб до 25 лютого, дня народження Лесі Українки, звільнити  однойменну площу у центрі Києва від базару ОДА. Якщо ж цього не станеться, ми змушені будемо перейти від демократичних до більш радикальних дій, щоб в рік сторіччя з дня смерті видатної українки площа, названа на її честь, мала цивілізований та європейський вигляд.

Микола ТОМЕНКО