Рівно рік тому я написав свою першу статтю, присвячену Жені Тимошенко. Тоді це просто було поздоровлення із юбілеєм, адже тоді вона була всього тільки «дочкою Юлі», яка недавно з'явилась на політичному обрії. До цього більшість не сприймала її окремо від її матері, і вона просто була десь за кадром, з'являючись хіба що на сторінках таблоїдів та модних журналів. Підсумовуючи своє поздоровлення, я ризикнув, і порівняв її вік із True Color - комп'ютерною кольоровою гаммою, яка найбільш повно відображає кольори реального світу. Хіба ж я міг знати, що моє порівняння попаде в точку, і минувший рік дійсно стане роком розкриття істинних кольорів Жені, і що саме цього року остаточно опаде полова, і донька Юлії Тимошенко засяє перед нами новою зіркою.

На жаль, решта побажань, висловлених в минулорічному поздоровленні, так і не збулись. Повністю був реалізований задум Банкової, яка вирішила повністю ізолювати Юлію Тимошенко від людей, і таким чином добитись її забуття. Але відбулось чудо. Непоказна дівчина в синьому светрі, яка була поряд із мамою і батьком в печерському судилищі, дивовижним чином розквітла і перетворилась на потужного речника, а її голос зазвучав сильно і твердо на світовому рівні. Спочатку просто виходячи з лікарні і розповідаючи людям, як там почувається її мама, а потім їздячи по всьому світу, і невтомно розповідаючи про перебіг подій навколо переслідувань опозиції, судові справи. Ось вона на ток-шоу, а наступного дня - уже на трибуні Сенату, і при цьому встигаючи відвідувати свою маму, і дарувати їй хвилинку спокою самою своєю присутністю. І куди зникла та тусовщиця і фотомодель, фотографії якої потрапляли хіба що в таблоїди.

А вона нікуди не зникала. Просто ми побачили справжню Женю. Зникла обгортка із дешевої фольги, і проступили її справжні риси, які спали і чекали свого часу. Мабуть, саме тому, якщо переглянути в часовій перспективі фотографії, то легко побачити, що «нинішня» Женя значно красивіша за «минулу». Так завжди буває, коли людина знаходить своє справжнє обличчя. На жаль, довелось їй його знайти в таких важких обставинах, які не побажаєш нікому. Багатьом, либонь, слухаючи потоки багна з телеекранів, шпальт газет, а тепер і з трибуни судових процесів, хоч раз, та спадало на думку: «А як же це все важко слухати про свою маму Жені». Однак вона стоїчно це все витримує, і навіть знаходить в собі сили далі працювати і боротись. 

Уже забувся пранк, де один із відомих телефонних хуліганів задзвонив до Жені від імені начебто Ходорковського. По форумах тут же почали зловісно хихотіти про «дурнувату дівчину» (до речі, яскрава ознака того, що вела себе вона абсолютно правильно). А якщо послухати уважно цю розмову, замість «дурнуватої тусовщиці» постає жива дівчина, яка щиро переживає за свою маму, а іще охоче готова допомогти тим, хто теж потребує допомоги. А новорічний злам електронної пошти і поготів показав, що Женя - зовсім не небожительниця і не «"представниця еліти», яких часто демонструє в своїх репортажах Дурнєв. І парадоксально, але всі ці спроби її дискредитувати, ударити нижче пояса, або навіть просто змусити розплакатись від безсилля справили прямо протилежний ефект - вони зробили «далеку», «закадрову» Женю близькою до народу, а для багатьох вона стала не меншою улюбленицею, ніж її велика мама. 

І лише сміху варті розповіді про клубничку, які невтомно продукує генеральна прокуратура, наче бульварна жовта газетка. Бо такі чудові діти виростають тільки в люблячій родині, де нема щоденної фальші, а слова «моральні цінності» - не пустий звук, а норма життя. А там, де немає кохання, а лише самі бізнес-інтереси, з'являються лише мажори. В цьому можна легко переконатись, побіжно проглянувши перелік «принців крові» із нині правлячої партії. Отам яскраво видно, якими оскаженілими від вседозволеності виростають діти, коли батьки не бачать нічого, окрім грошей, і відкуповуються від своїх дітей дорогими машинами і солодким життям. А Женя виросла зовсім іншою, і в своєму поколінні так само на голову вища за інших, як і Юля - над своїми ровесниками.

Жаль, що український сегмент Інтернету останнім часом перетворився на мисливські угіддя троллів та різного роду wannabe, які за рахунок мережевих баталій бажають потамувати свої комплекси. За інших обставин Женя мала б свою сторінку фейсбука, і сьогодні зранку знайшла там цілу купу листівок, щирих поздоровлень, побажань сил, витримки, щастя і кохання. Думаю, що і на День Закоханих Женя не була б обділена валентинками. І взагалі, я вважаю, що не лише на свята, а й щодня на її стіні буде достатньо слів підтримки, так необхідної їй в ці важкі дні. За рік, що минув, вона здобула багато прихильників і доброзичливців, значно більше, ніж може здаватись на перший погляд. І так само, як колись Юлія Тимошенко стала для народу просто Юлею, тепер і її донька стала просто Женею.

Однак на жаль, це поки що із розряду фантастики, а тому лишається вірити, що якимсь чином цей текст, наприклад, потрапить на очі Жені, і вона весело посміхатиметься, дочитавши до цих рядків. Принаймні, пишучи цю невеличку нотатку, я на це щиро сподівався.

Скоб, Женю! Сила, Краса, Освіченість і Благородство! Цей тост я піднімаю за тебе, і ти варта кожного його слова.

Вячеслав ІЛЬЧЕНКО