Чергова поява президента Росії Володимира Путіна на телевізійній публіці сталa непоганою демонстрацією того, наскільки майстерно вдалося російській владi відірватися від російського життя і політики, яку професійну декорацію вдалося вибудувати за останні роки – декорацію, в якій кожен живий листочок незмінно повинен бути підмінений пластмасовим, кожний живий жарт – домашньою заготовкою, кожен журналіст із регіону – місцевим чиновником і так далі.

Раніше мені подобалося обговорювати зміст реплік Володимира Путіна – якусь чергову його обіцянку, якийсь подарунок людям. Зараз все це нецікаво і передбачувано. Зрозуміло, що він запевнятиме, що Україні вигідно вступити у Митний союз. Що потрібно з корупцією боротися, національні відносини покращувати – це не новина. Із несподіваного – може бути, і справді випадковe нахабство у відповідь на запитання колгоспника про літній час: чи знають у його колгоспі, що Ленін помер? Але, з іншого боку, це настільки звично з точки зору ставлення еліти і влади до людей – що не повинно особливо вражати.

Саме тому я зрозумів, що таку програму можна дивитися без звуку – і вона буде ще краще. Красива студія, мудрий вождь, правильні ведучі. Безліч «роялів у кущах» – від самого головного, колишнього міністра фінансів Олексія Кудріна до головних редакторів і депутатів.

Звичайно, в кожній репліці можна пошукати зміст, спробувати надати їй сенс і політичну спрямованість – але навіщо це робити, коли події йдуть без усякого зв’язку з блиском телестудії і всіх цих розмов? Повна ілюзія суспільного діалогу при повній його відсутності. Через 13 років після приходу до влади Володимир Путін остаточно перетворився на чарівника країни Оз.

Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода

Радіо Свобода