Велика Британія перебуває на черговому етапі своєї політичної історії. Саме результати виборів 7 травня 2015 року будуть визначати подальший шлях не лише держави, але й, можливо, Європейського Союзу. Чому саме ці вибори називають історичними? Які особливості ведення політичних баталій? Які результати слід очікувати? Саме наш короткий екскурс в політичне життя Сполученого Королівства допоможе дати відповіді на поставлені запитання.

«Королівська декларація»

Британці, незважаючи на інтенсивні глобалізаційні процеси, впродовж багатьох століть намагаються зберігати свої традиції, особливо в політичній сфері. Відповідно до усталеної практики, яка була започаткована у 1935 році, вибори в Королівстві проводять у четвер. Саме в цей день виборці покликані оновити склад Нижньої палати - Палати общин, до складу якої входить 650 депутатів. Верхня - Палата лордів, - не обирається.

Саме 30 березня 2015 року було офіційно оголошено про початок передвиборчих перегонів. Хоча основні політичні партії розпочали свою кампанію набагато раніше.

Встановлена процедура, відома як «Королівська декларація», визначає порядок, при якому прем'єр-міністр надає запит щодо розпуску парламенту королеві Єлизаветі ІІ, яка у свою чергу, підписує прокламацію. Цим документом припиняється повноваження чинного законодавчого органу та визначається дата виборів.

Місця в Палаті общин з цього моменту вважаються вакантними, а депутати втрачають свої привілеї та не мають права відвідувати будівлю парламенту. Уряд продовжує виконувати свої функції, хоча уникає прийняття важливих рішень.

Основні претенденти

За результатами останніх виборів, які відбулися 5 років тому, було сформовано коаліцію консерваторів (торі), лідером яких є Девід Кемерон, та ліберал-демократів на чолі з Ніком Клегом. Ці політичні партії та їхні лідери продовжують бути основними гравцями цьогорічних перегонів, хоча саме ліберал-демократи за час перебування при владі, втратили високий рівень підтримки серед своїх виборців.

Найсерйознішим опонентом для консерваторів є Лейбористська партія Великої Британії (лідер - Ед Мілібенд), яка впродовж останніх років перебуває в опозиції. Саме багаторічне чергування при владі двох політичних таборів, консерваторів та лейбористів, сформувало, так звану, двопартійну систему, яка забезпечувала відносно стабільний розвиток Великої Британії, увібравши в себе елементи здорового консерватизму і необхідної динаміки.

Лише керівництво цих двох партій бере участь у формуванні уряду, лише їм належить визначальна роль в парламенті. Така специфіка дещо заважає розвитку та зміцненню інших політичних гравців. Хоча, інколи саме менші за чисельністю партії отримують можливість володіти «золотою акцією» у переговорах щодо формування коаліції.

У цьогорічних передвиборчих перегонах, окрім зазначених учасників, змагається у здобутті прихильності виборців дещо скандальна право-радикальна Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP), на чолі з ексцентричним Найджелом Фаражем, Партія зелених, Шотландська національна партія (SNP) та ін.

Теми

Британці в більшості випадків керуються своїми ідеологічними вподобаннями при виборі якій політичній силі віддати перевагу. Варто зазначити, що і політичні партії намагаються відстоювати свої програмні принципи при вирішенні поточних проблем та вправляються у розробці власних рецептів подолання кризових явищ.

Офіс однієї із партій

А цих проблем, незважаючи на досить високий рівень життя в порівнянні з іншими країнами ЄС, вистачає також.

Основні теми політичних дебатів включають економічний блок (подолання дефіциту держбюджету, податки); систему охорони здоров'я (National Healthcare System, - найбільш гостра проблема, так як британці дуже пишаються нею, однак, при правлінні консерваторів, ця сфера постраждала найбільше); міграцію, а також бажання Шотландії отримати незалежність. Перелічені теми можна віднести до питань внутрішнього характеру.

Що ж стосується зовнішньополітичного курсу, то це, в першу чергу, питання подальшого статусу Великої Британії у Європейському Союзі. Йдеться мова про можливий вихід країни з ЄС, якщо таке рішення буде ухвалене громадянами Сполученого Королівства на можливому референдумі у 2017 році. Саме таке виявлення плебісциту обіцяє провести діючий прем'єр-міністр Д. Кемерон, у разі його повторної каденції на Даунінг-стріт, 10.

Не випадково, офіційний Брюссель дещо знервовано очікує на результати волевиявлення та визнає ймовірність серйозних ризиків щодо існуючої стабільності всередині Європейського співтовариства.

Виборча кампанія

Основою проведення передвиборчої кампанії слугує розвинута політична культура, як самих учасників перегонів, так і електорату загалом, який звик усвідомлено робити свій вибір. Це можна відстежити у високому рівні організації та проведенні політичних дебатів між лідерами та представниками партій.

Також, основні стратегії концентруються на роботі з електоратом (принцип від дверей до дверей), що формує безпосередній зв'язок та відповідальність між кандидатом та його виборцями. Боротьба точиться за кожний окремий голос, за кожну британську сім'ю. Тому і депутати зі стажем, і новобранці разом з великою кількістю волонтерів «відпрацьовують» вздовж і поперек свої виборчі округи.

Технологія "від дверей до дверей"

До речі, саме лейбористи покладають особливі надії на команду своїх волонтерів, формування якої було розпочато більше двох років тому. Вони іронізують, що саме армія волонтерів-лейбористів сповна зможе протистояти великим фінансовим статкам консерваторів. Як відомо, саме Консервативна партія завжди користувалась прихильністю великого капіталу та найбагатших людей Великої Британії.

Звісно, гроші, точніше їхня достатня кількість, також серйозно впливають на підсумковий результат. Однак, фінансові ресурси не спрямовуються на підкуп, тотальну візуальну рекламу на телебаченні, радіо, бордах. А використовуються для організації роботи штабів, проведення тренінгів для свого активу, друк роздаткової продукції, організацію різних суспільних заходів.

У Лондоні досить важко помітити хоча б декілька біг-бордів із зображенням політичних лідерів. Така практика вважається нераціональним використанням ресурсів.

Особливу увагу заслуговують комунікаційні стратегії, програмні документи та маніфести. Саме маніфести, з якими йдуть на вибори політичні партії, з їхнім приходом у владу стають основою та дороговказом на подальший розвиток країни. У них містяться детальні рецепти для вирішення проблем кожної окремої соціальної групи (молодь, працівники, медики, мігранти, пенсіонери та ін.)

Що очікувати?

Окрім історичної важливості, цьогорічні вибори називають ще найбільш непередбачуваними. Основні конкуренти - лейбористи та консерватори - дихають в потилицю одні одним. Деякі соціологічні опитування дають невелику перевагу лейбористам, деякі консерваторам. Жорстка боротьба точиться за кожен округ, загальна кількість яких, - 650.

З високою ймовірністю можна стверджувати, що і лейбористам і консерваторам досить важко буде набрати достатню кількість голосів для самостійного формування уряду. А в такому випадку, політичні баталії вже перейдуть у формат переговорів та домовленостей з можливими партнерами по коаліції з числа інших партій.

І цей процес може привнести для нас ще багато несподіванок.