Нинішня криза українського парламентаризму – це закономірне та позитивне явище. Адже розвиток відбувається лише через кризи.
Хоча президентська республіка дозволяє швидше зробити необхідні зміни, казав Каха Бендукідзе, але лише парламентська республіка здатна підвищити політичну культуру нації, без чого зміни не будуть сталими. Знов і знов помиляючись і завдаючи собі та своїй країні непоправної шкоди, громадяни врешті навчаються обирати тих, хто представляє їхні інтереси розумно, чесно і відповідально. Так протягом століть зросла Європа.

Із цієї точки зору майбутня перемога різноманітних популістів та регіоналів на місцевих, а також на наступних (дострокових) виборах – це позитивне явище. Як казав доктор Адізес: якщо ви не зробили необхідних висновків і не розпочали зміни, яких потребуєте, значить, вам ще не погано, вам ще досить добре. Має стати набагато, набагато гірше, аби ви відмовилися від самовбивчих звичок і вдалися до рішучих змін.

Якщо ні виборця, ні парламентаря не вчить відповідальності та розуму ані глибочезна економічна криза, ані нинішня гібридна війна, значить, має бути набагато, набагато гірше. Значить, маємо дожити до закриття банків та супермаркетів, відсутності електрики, води та бензину, до ворожих бомбардувань та вуличного бандитизму, щоб розпочалися стрімкі, рішучі та глибокі реформи. Прикро, що кордони України будуть врешті трохи іншими. Але хто відмовляється заплатити малу ціну, той платить велику. Корейці віддали за це половину країни. Квиток у вищу лігу націй коштує дорого.