Знаєте, чому перед Адміністрацією Президента протестувало лише 50 людей, і лише членів «Правого сектора»? І чому кухню вони поставили свою, а кияни не несуть їм бутерброди? Тому що у кожної революції мають бути справжні причини і усвідомлені наслідки.

Революція на граніті 1990 року мала в серці прагнення до незалежності та мрію вільної України. Помаранчева революція стала мирним повстання проти фальсифікації виборів і бачила Україну країною, де можна чесно обирати владу. Революція гідності стала правдивим цивілізаційним вибором України, яка неминуче буде частиною Європи. Переділ ринку контрабанди в окремо взятій області і перспектива омріяної Путіним махновської України – НЕ Є причиною для революції. І кияни це розуміють.

Так, міліція і митники – це головний біль країни. Переконаний, нас чекають потужні кадрові зміни – аж до найвищого рівня зміни силовиків. Але ламати хату на догоду заздрісному сусідові, коли хаті потрібен ремонт – це не варіант для розумних господарів.

І ще. Так буває, що одні й ті самі люди можуть у різних обставинах бути і героями, і негідниками. Ющенко, напевно, був гарним банкіром, але нікчемним президентом. Янукович – прекрасним завгаром, але злочинцем у владі. Тимошенко – чудовою опозиціонеркою, але посередньою прем'єрокю. Дозволю собі сказати, що «Правий сектор»  – були і є героями на фронті, але політики з них погані. І річ не лише в 1,5% підтримки на виборах. А в тому, що справжній політик думає завжди наперед, усвідомлює не лише причини, а й наслідки своїх дій. Саме цим наші ющенки, тимошенки, януковичі різняться від Черчилля, Рузвельта, Де Голля, Бальцеровича, які здатні були долати не лише ворогів, а і власні амбіції, які дивилися в майбутнє своїх країн, а не лише на бруд під ногами.