Уже починають втомлювати згадуванням про популізм, де це недоречно, і політики, і експерти, і журналісти.

Перше. Популізм (лат. populus – народ) – політика або риторика, яка апелює до простих народних мас, їхніх надій, страхів, незадоволення життям, і ґрунтується на протиставленні інтересів широких мас населення інтересам еліти.

Друге. Популізм може бути реальним, а може бути спекулятивним.

Третє. Особливого поширення популізм набув у час боротьби країн Африки й Азії проти колоніального ярма. Найбільш відомими популістами були М. Ганді (Індія), Сунь Ятсен (Китай) Сукарно (Індонезія).

Четверте. А хіба в Україні зараз не відбувається боротьба проти залишків колоніального ярма Росії? А хіба ми не хочемо здолати олігархічну систему правління країною?

П'яте. Події на Майдані і по всій Україні були результатом всіх ознак, до чого апелює популізм (див. визначення популізму). А хіба це все вже вирішено?

Шосте. Влада мусить вести сьогодні політику реального популізму, а не політику спекулятивного популізму, щоб перейти від перехідного етапу, до етапу корінних змін.

Сьоме. Намагання політичних сил «Батьківщмна», «Самопомоміч» вирішувати проблеми громадян у Верховні Раді є прикладом реального популізму.

Восьме. А от на місцевих виборах ми станемо свідками спекулятивного популізму (обіцянок-цяцянок) з боку політичних сил.

P. S. Дуже хочеться вірити, що громадяни, які не захотіли жити при диктатурі, не захочуть жити і при спекулятивному популізмі.