Коли йдеться про конфлікт в Донбасі, час мирних переговорів визначається співвідношенням військових потенціалів на лінії розмежування, пише в блозі на "Новом времени" Микола Сунгуровський. Якщо противник відчуює, що його потенціал вищий, то він перейде до рішучих дій. Якщо ж він відчує, що Україна утримує паритет, то нарощуватиме свої сили доти, доки не отримає перевагу.

Саме тому Україна просить у Заходу оборонну зброю - аби зрівняти ці потенціали. Інакше кажучи, надання Україні оборонної зброї - це механізм подовження мирних переговорів. Проте Захід цього не відчуває, і в цьому його помилка.

Так, сьогодні Україна зберігає паритет. Але якщо ми почнемо враховувати можливість задіяння тих угрупувань російських сил, які розташовані на кордоні з Україною - а Іловайськ та Дебальцеве показали, що це можливо (так воно, імовірно, й буде), український потенціал, звісно ж, бажано підсилити.

Нещодавно Генштаб заявив, що російська сторона розташувала на кордоні з Україною близько 50 тис. військовослужбовців. Очевидно, що саме скупчення російських військ на кордоні України становить велику небезпеку. Проте мене в цьому питанні хвилює не стільки кількість розташованих тут солдатів, скільки розгортання поблизу українських кордонів авіації та ППО.

Якщо ескалація конфлікту вийде на новий раунд із застосуванням авіації, то це вже війна. Наскільки ми готові до подібної оборони - питання відкрите.