Коли в травні 1945 року в Європі закінчилися бойові дії, вся міць США, Великої Британії та їхніх союзників обрушилася на Японію. Вона залишалася останньою країною, що не визнавала необхідність переходу до миру. Тим не менше після вступу СРСР у війну і атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі стала очевидною згубність подальшого продовження військових дій.

Війна на морі була програна ще в квітні 1945 року після загибелі флагмана японського військово-морського флоту лінкора «Ямато». Ще раніше практично перестала існувати морська авіація. Після захоплення острова Окінава з'явилася реальна загроза висадки американців на японські острови.

На засіданні Вищої ради з керівництва війною 8 червня 1945 констатувалося, що з'явилися ознаки зниження продуктивності праці, а також погіршення загального фізичного стану населення. Катастрофічно знижується тоннаж суден через атаки на море і з повітря. Виробництво сталі знизилося на 25% порівняно з 1944 роком і продовжує знижуватися. На засіданні було вирішено запропонувати СРСР стати посередником з поступкою йому спірних територій. Аналогічну пропозицію було зроблено Швеції. Проте ні Вашингтон, ні Лондон ніяких переговорів не хотіли і наполягали на беззастережній капітуляції. Ці вимоги були викладені 27 липня 1945 в Потсдамської декларації США, Англії та Китаю. СРСР приєднався до неї після вступу у війну 9 серпня.

Вже 10 серпня 1945 року на засіданні Вищої ради було запропоновано прийняти умови Потсдамської декларації. Тим не менш через опір військових керівників це рішення було прийнято імператором Хірохіто тільки 14 серпня. Опівночі офіцери департаменту військових справ військового міністерства підняли заколот проти прийняття умов капітуляції. Заколот було придушено, і опівдні 15 серпня після виконання національного гімну по радіо виступив імператор. Він повідомив про прийняття умов Потсдамської декларації та про своє рішення припинити війну, щоб встановити вічний мир.

Хоча з Токіо у війська були послані відповідні накази, тим не менш бойові дії не припинилися. Десь частини японської армії почали здаватися, десь ні. Зокрема на Сахаліні бойові дії тривали до 25 серпня. Слід сказати, що тим самим були зірвані плани Сталіна щодо окупації північної частини острова Хоккайдо і розділення Японії на зони аналогічно Німеччини та Австрії.

Війна в Азії почалася набагато раніше, ніж у Європі, і тільки з 6 грудня 1941 після нападу на американський Перл-Харбор вона стала частиною Другої світової. На величезних просторах від Алеутських островів до Австралії в Тихому океані і до острова Цейлон в Індійському відбувалися кровопролитні бої. Радянська пропаганда свідомо зменшувала значення Азіатсько-Тихоокеанського театру воєнних дій. Не дивно, що дата 15 серпня в Росії пройшла не дуже поміченою.

У Нью-Йорку цього дня 1945 року на вулиці святкувати перемогу вийшло понад два мільйони людей. Тоді фотограф Альфред Ейзенштадт зробив знаменитий знімок поцілунку моряка з медсестрою. Цього року кілька сотень людей прийшли на площу Таймс-сквер у Нью-Йорку, щоб повторити поцілунок, відображений на знаменитому фото. На площі цього дня встановили величезну скульптуру знаменитої пари. У Лондоні королева Великобританії Єлизавета II зі своїм чоловіком принцом Філіпом взяла участь у меморіальній службі на честь 70-річчя капітуляції Японії і закінчення Другої світової війни.

В азійських країнах відзначають річницю зовсім інакше. Всі сусіди Японії добре пам'ятають злочини її вояччини. Ось чому вже довгі роки японські прем'єри засуджували агресію і просили пробачення за скоєне в минулому. Цього року прем'єр-міністр Сіндзо Абе висловив «глибоку скорботу» за загиблими під час Другої світової війни. Він згадав вибачення, зроблені раніше, проте сам формальних вибачень не приніс, заявивши, що майбутнім поколінням не треба продовжувати вибачатися. «Історія сувора. Зробленого не виправиш». За заявою Абе уважно стежили в країнах, які в роки війни найбільше постраждали від японської агресії, зокрема в Південній Кореї та Китаї.

Конституція Японії забороняє мати армію і тим більше брати участь у військових діях за межами країни. Це положення вже давно викликає невдоволення у значної частини японської еліти. У цих колах навіть вироблена формула: економічний гігант і військовий карлик. Схоже, що зараз у Токіо вирішили поступово змінювати такий стан.

На перший погляд корективи передбачаються скромні - можливість сприяти союзникам (конкретно це США, з якими Японія пов'язана договором про оборону) щодо забезпечення бойових операцій в різних частинах світу в межах «колективної самооборони». Це менше, ніж зобов'язання, які беруть на себе члени НАТО, але набагато більше, ніж є зараз.

Зрозуміло, що проблема не в прийнятті того чи іншого закону або новому прочитанні конституції 1947 року. Справа в принципі, і це особливо турбує сусідів Японії. Передовсім Китай, Південну Корею, як і Північну, а також В'єтнам і Філіппіни. На думку Пекіна і Сеула, відступ від основоположного принципу загрожує в найближчому майбутньому перетворенням Японії не тільки на економічного, але й військового гіганта.

При серйозних територіальних суперечках навколо островів у Південно-Китайському морі не дивно, що в Пекіні і Сеулі вельми критично сприйняли заяву японського прем'єра. Навіть була спроба в Південній Кореї самоспалення біля японського дипломатичного представництва.

Погіршення відносин між Пекіном і Токіо може мати негативний вплив на світові ринки, цілком порівняний із санкціями проти Росії. Японська ділова газета Nikkei зазначає, що закордонні інвестори більш нервово сприймають японо-китайські відносини, ніж очікували японські експерти. На Китай припадає приблизно 20% японського експорту та імпорту. Протистояння між другою і третьою економіками планети достатньо для зниження інвестицій у глобальному масштабі.

Ще один фактор. В Азії відзначається зростаюча гонка озброєнь. Якщо до неї підключиться і Японія з її економічним і науково-технічним потенціалом, то процес набуде вкрай негативної динаміки, що небезпечна абсолютно непередбачуваними наслідками для всієї планети.

Саме ці та інші обставини при зміні японської політики безпосередньо торкнуться і України. Наростання напруженості в Азії неминуче призведе до відволікання уваги від конфлікту на Донбасі. Чи не тому Москва ніяк не реагує на зміну японської політики при наявності проблеми «північних територій».

В Азії затягується складний вузол протиріч. У протистояння неминуче будуть втягнуті і США, пов'язані з Японією договором безпеки. У цих умовах Україна ризикує опинитися на периферії головного потоку міжнародної політики.

Києву треба підготуватися до такого розвитку подій.